Розділ 36. Останній цар Юдеї

На початку свого царювання Седекія користувався повною довірою вавилонського царя і мав надійного порадника — пророка Єремію. Чесним поводженням з вавилонянами та послухом богонатхненним вісткам Єремії він міг би здобути повагу багатьох високопоставлених осіб та познайомити їх із правдивим Богом. Таким чином юдейські вигнанці у Вавилоні могли б отримати більші свободи й привілеї; Боже Ім'я було б там прославлене, а залишені на батьківщині юдеї уникнули б жахливого лиха, яке, врешті решт, спіткало їх.

Пророк Єремія радив Седекії та всім юдеям, у тому числі й вигнанцям у Вавилоні, підкоритися тимчасовому правлінню своїх завойовників. Особливо це було важливо для полонених, які повинні були зберігати мир із мешканцями чужого краю. Однак це не відповідало нахилам людського серця, і сатана, скориставшись нагодою, сприяв появі як у Єрусалимі, так і Вавилоні фальшивих пророків, котрі запевняли, що скоро ярмо рабства буде скинуте і до нації повернеться колишня слава.

Ці лестиві пророцтва, до яких прислухалися цар і народ, могли призвести до фатальних кроків та зруйнувати милостиві Божі задуми. Щоб перешкодити повстанню і пов'язаним з ним стражданням, Господь наказав Єремії негайно попередити юдейського царя про неминучі наслідки заколоту. До полонених були надіслані застережливі листи, щоб вони не тішили себе марною надією на скоре визволення. “Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші віщуни”,(Єрем.29:5-8) — напучував пророк. Було також згадано про намір Господа відвідати Ізраїль наприкінці сімдесяти років полону, передвіщених Його посланцями.

З якою ніжністю і співчуттям Бог знайомив Свій поневолений народ зі Своїми планами щодо Ізраїлю! Він знав: якщо вони повірять фальшивим пророкам і чекатимуть скорого визволення, їхнє становище у Вавилоні надзвичайно погіршиться. Усякі незадоволення чи повстання з їхнього боку тільки посилять пильність і суворість халдейської влади, призведуть до подальшого обмеження їхніх свобод. Результатом цього стануть страждання і біди. Він бажав, щоб вони не ремствували, а підкорилися долі, намагаючись зробити своє перебування в рабстві, по можливості, стерпним. Господь радив: “Будуйте доми і живіть у них; насаджуйте сади і споживайте їхні плоди... і дбайте про благо тієї землі, куди Я вас виселив, і моліться за неї Господеві, бо в її добробуті і ваше щастя”.(Єрем.29:5-8)

Серед фальшивих учителів у Вавилоні було двоє, які претендували на святість, однак насправді були зіпсутими людьми. Єремія засудив їхні лихі вчинки і застеріг від небезпеки. Розгнівані його докорами, вони намагалися перешкодити роботі правдивого пророка, підбурюючи народ не вірити його словам та опиратися Божій пораді щодо підкорення вавилонському цареві. Господь засвідчив через Єремію, що ці фальшиві пророки потраплять до рук Навуходоносора і будуть страчені на його очах. Не пройшло багато часу, як це провіщення виконалося дослівно.

До кінця часу будуть існувати люди, які сіятимуть насіння сум'яття і непокори серед тих, котрі називають себе представниками правдивого Бога. Пророкуючи неправду, вони навчатимуть людей сприймати гріх як щось несуттєве. Коли виявляться жахливі наслідки їхніх лихих учинків, вони докладатимуть усіх зусиль, щоб звинуватити в усіх своїх труднощах вірних Божих слуг, котрі застерігали їх, як і євреї свого часу звинуватили Єремію у своєму нещасті. Однак як і в давнину здійснилося все, сказане Єговою через Свого пророка, так і в наші дні виконаються Його слова.

Від самого початку Єремія дотримувався послідовного курсу і радив підкоритися вавилонянам. Ця порада стосувалася не тільки Юди, а й багатьох навколишніх народів. У перші роки царювання Седекії посли правителів Едому, Моаву, Тиру й інших народів відвідували юдейського царя, аби довідатися, чи прийшов слушний час для спільного повстання і чи об'єднається він з ними у боротьбі проти вавилонського царя. У той час як посли чекали на відповідь, до Єремії було слово Господнє: “Зроби собі поворозки та ярма, і надінь їх на шию свою. І пошлеш їх до царя Едому, і до царя Моаву, і до царя синів Аммону, і до царя Тиру, і до царя Сидону через послів, що приходять у Єрусалим до Седекії, царя Юдиного”.(Єрем.27:2-3,7,8-11)

Єремії було наказано передати послам вістку для їхніх правителів про те, що їх усіх Бог віддав до рук Навуходоносора, царя Вавилону; вони “будуть служити йому та синові його, і синові сина його, аж поки не прийде час і на його землю”.(Єрем.27:2-3,7,8-11)

Далі послам було наказано повідомити своїх правителів, що в разі відмови служити вавилонському цареві вони будуть покарані “мечем, і голодом, і заразою”, від чого й загинуть. Особливо ж вони не повинні були слухати фальшивих пророків, які радили протилежне. “А ви не прислухайтесь до ваших пророків, — проголосив Господь, — і до ваших віщунів, і до ваших сновидців, і до ваших знахарів, і до ваших чарівників, що запевняють вас, кажучи: Не будете служити вавилонському цареві! Бо вони пророкують вам неправду, щоб вигнати вас із вашої землі; та й Я вас вижену, і ви загинете. Народові ж, який підставить свою шию в ярмо вавилонського царя і служитиме йому, Я дам спокій на його землі, — говорить Господь, — і він оброблятиме її, і на ній житиме”.(Єрем.27:2-3,7,8-11) Підкорення вавилонському цареві було найлегшим покаранням, яке милостивий Бог міг послати непокірному народові, але якщо вони повстануть проти такого вироку про неволю, тоді повною мірою відчують суворість Його кари.

Коли Єремія зодягнув собі на шию ярмо і повідомив Божу волю, учасники наради були надзвичайно здивовані.

Незважаючи на рішучий опір, Єремія твердо відстоював політику підкорення Вавилонові. Серед тих, хто наважився відкинути пораду Господа, особливо відзначався Ананія — один із фальшивих пророків, про якого було попереджено народ. Щоб завоювати прихильність царя і придворних, він, на знак протесту, оголосив, що має від Бога слова підбадьорення для євреїв: “Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Зламаю ярмо царя вавилонського! Через два роки Я верну до цього місця увесь посуд Господнього дому, що забрав Навуходоносор, цар вавилонський, з цього місця, і переніс до Вавилону. Та й юдейського царя Єхонію, Єгоякимового сина, і всіх юдейських полонених, що прийшли до Вавилону, Я верну до цього місця, — говорить Господь, — бо зламаю ярмо царя вавилонського”.(Єрем.28:2-4,9-17)

Єремія гаряче благав священиків і народ підкоритися вавилонському цареві на призначений Господом час. Він звертав увагу юдейських мужів на передвіщення Осії, Аввакума, Софонії та інших пророків, вістки докору і застереження котрих були подібні до його власних. Він посилався на події, які стали виконанням пророцтв про покарання за нерозкаяність у гріхах. У минулому Божі суди так само відвідували нерозкаяних, і це було точним виконанням Його слів, сповіщених через вірних вісників.

“Пророк, що пророкує про добробут, — сказав на закінчення Єремія, — коли слово його справджувалось, визнавали його за пророка, якого справді послав Господь”.(Єрем.28:2-4,9-17) Якщо Ізраїль зважиться ризикувати, то майбутні події неминуче покажуть, хто був правдивим пророком.

Порада Єремії підкоритися Вавилону спонукала Ананію кинути йому зухвалий виклик, поставивши під сумнів правдивість виголошеної вістки. Знявши із шиї Єремії символічне ярмо, Ананія поламав його, говорячи: “Так говорить Господь: Отак поламаю ярмо Навуходоносора, царя вавилонського, за два роки на шиї всіх народів”.

“І пішов пророк Єремія своєю дорогою”. Здавалося, що йому нічого іншого не залишалося, як зійти з арени боротьби. Однак Єремії була дана інша вістка. “Іди, і скажи Ананії: Так говорить Господь: Ти поламав дерев'яне ярмо, але Я зроблю замість нього ярмо залізне. Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я накладу на шию всіх цих народів залізне ярмо, щоб вони служили Навуходоносорові, цареві вавилонському, — і вони служитимуть йому...

І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: ‘Послухай же Ананіє: Не посилав тебе Господь, але ти підводиш цей народ покладатись на неправду. Тому так промовляє Господь: Ось Я викину тебе з поверхні землі, — цього року ти помреш, бо говорив всупереч Господеві!’ І помер пророк Ананія того року сьомого місяця”.(Єрем.28:2-4,9-17)

Фальшивий пророк ще більше зміцнив недовір'я народу до Єремії та його вістки. Він удався до нечестя, назвавшись Господнім вісником, і поплатився за це власним життям. П'ятого місяця Єремія провістив смерть Ананії, а сьомого — його слова виконалися.

Заворушення, спричинені діями фальшивих пророків, змусили вавилонян запідозрити Седекію у зраді, і тільки завдяки негайним рішучим діям з його боку йому було дозволено продовжувати правити, перебуваючи в безпосередній залежності від Вавилону.

Така нагода з'явилася невдовзі після того, як посли повернулися з Єрусалима додому, а юдейський цар у супроводі Сераї, “старшого над приміщенням”,(Єрем.51:59) вирушив із важливою місією до Вавилону. Під час свого перебування при халдейському дворі Седекія поновив свою присягу вірності Навуходоносорові.