TextBook На великій перерві хлопці з 8-А оточили Марка біля сходів у вестибюлі третього поверху. Хлопчак не задкував, але глянути на них остерігався. Лише раз окинув усю ватагу швидким позирком. Довкола нього згуртувалися майже всі, хто прийшов того дня до школи. Наперед виступили Лямчик із Божком.
— Ну що, пухлий, признавайся, — вишкіряючись, почав Олег Божко.
Марковим тілом піднялася хвиля жару.
— А що?.. Що таке?
Божко гикнув.
— Не дрейф, це я жартую. У нас до тебе справа є.
— Ага, — підтакнув Єгор.
— Ми хочемо звалити з геометрії, — пояснив Олег.
Марк тупився не на хлопців, а кудись ніби повз їхні голови. Подумав, що поводиться поруч із ними достоту, як в оточенні напівздичавілих дворняг: не дивиться у вічі, взагалі уникає прямого погляду, щоб ніхто не сприйняв його за виклик.
— О’кей… — невиразно промимрив він.
— Усім класом, — підморгнув Єгор. — Ти з нами, чувак?
Марк згадав про залишену в роздягальні дідову установку й тонким, зривистим голосом спробував заперечити:
— Але ж у нас урок однієї задачі.
З-за спин Єгора й Олега пролунали смішки. Хтось пирхнув: «Я ж казав!» З іншого боку долетіло зневажливе: «Гандон!» Марк упізнав деренчливий голос Ореста Мрозовича. Єгор рвучко обернувся та шикнув на однокласників.
— Ну, так і я про те, — ретельно відполірованим голосом продовжив Лямчик. — Сам подумай: канікули за два дні, це урок однієї задачі, і це Натянута. Якщо звалимо всі разом, нам нічого не буде.
Натянутою у 8-А — через в’язкувату, протяжливу манеру розмовляти й незмінно стягнуте в тугу гульку на тім’ї рудувате волосся — називали Валентину Іванівну Бортник, учительку алгебри й геометрії. Натянуту можна було б вважати хорошою вчителькою, якби не надмірна м’якість та апатія. На її уроках учням 8-А сходило з рук багато такого, за що інші вчителі поволокли б за шкірку до директора.
— Ну чого ти паришся, малий? — напосідався Олег. Його одяг відгонив дешевими цигарками. — Не сци: це факультатив, нічого нового там не взнаєш!
«Це не факультатив», — подумки заперечив Марк.
— Останнім уроком фізра, на неї і так ніхто не піде, — тим самим вихолощеним, приятельським тоном умовляв Єгор. — Ти ж не хочеш на фізру?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „42“ на сторінці 1. Приємного читання.