Розділ «Тема 3. Управління ризикозахищеністю підприємства»

2 - вплив середовища на систему;

3 - інформація про систему та середовище;

4 - суб'єкт дослідження;

5 - процес концептуалізації інформації, здобутої суб'єктом дослідження;

6 - модель системи;

7 - сприйняття суб'єктом управління моделі системи;

8 - суб'єкт управління;

9 - керовані дії на систему;

Другорядні:

10 - вплив системи на середовище;

11 - вплив суб'єкта дослідження на систему і середовище;

13 - вплив моделі системи на суб'єкт дослідження;

13 - взаємодія суб'єкта дослідження та суб'єкта управління;

14 - вплив системи та середовища на суб'єкт управління.

Під невизначеністю, яка породжує ризик, розуміють ситуацію, коли більшою чи меншою мірою відсутня інформація, щодо структури та можливих етапів об'єкта й навколишнього середовища. Невизначеність може бути наслідком двох обставин:

1) неповноти інформації;

3) обмеження можливостей суб'єкта управління стосовно переробки здобутої інформації. Причини виникнення невизначеності поділяють на три групи:

Група 1. Більшість пов'язаних з економікою процесів є принципово індетермінованими. Таким, наприклад, є науково-технічний прогрес, хід якого точно спрогнозувати неможливо. Важно передбачити також різні природні явища, зміни клімату, розвиток моди та смаків споживачів тощо.

Група 3. Можна говорити про економічно оптимальну неповноту інформації, оскільки нерідко доцільніше працювати з неповною інформацією, ніж збирати вкрай високо вартісну, практично повну інформацію. До цієї групи можна відносити й неповноту інформації, зумовлену обмеженістю потужностей для її обробки (адже ця обмеженість пояснюється економічними причинами). Сюди же відносять і неточності, пов'язані з необмеженими методами оцінювання даних (наприклад, вибіркові спостереження та експертні оцінки). Знищення цих методичних ускладнень також потребує певних додаткових затрат.

Група 3. Існує так звана "організована" невизначеність, або асиметрія інформації. Вона спричинена тим, що нерідко деякі економічні агенти вважають за доцільне приховувати деяку частину інформації з економічних, політичних чи інших причин. Наприклад, важко прогнозувати можливості зовнішньоторговельних операцій щодо стратегічних товарів. Іноді керуючому органу управління важко оцінити можливості й зусилля підлеглих підрозділів і навпаки.