Розділ «7.4. Санація та банкрутство як методи антикризового управління підприємством»

Методичні підходи до діагностики ймовірності банкрутства фірми базуються на аналізі таких показників:

o система фінансових коефіцієнтів;

o соціальні узгоджуючі (тестові) показники загрози банкрутства (модель Альтмана, модель Тафаєра-Тішоу);

o суб'єктивні показники та критерії загрози банкрутства. Значення діагностики банкрутства фірми:

1. Банкрутство певного суб'єкту господарювання має суттєві негативні наслідки не лише для його власників, а й для широкого кола господарських партнерів, робітників і держави в цілому у зв'язку з порушенням розбалансованістю макроекономічної рівноваги.

2. Від об'єктивності оцінки ступеня ймовірності банкрутства підприємства залежність його інвестиційна привабливість, вартість, що також може негативно відображатися на економічних інтересах держави.

3. Розробка ефективної методології діагностики ймовірності банкрутства сприятиме більш об'єктивній оцінці життєздатності підприємств, доцільності їх санкцій для відновлення нормальної життєдіяльності як в інтересах самого підприємства, так і держави в цілому.

Система оціночних показників для аналізу потенційного банкрутства складається з наступних показників:

1. Показники, що характеризують стан платоспроможності фірми.

2. Показники оцінки причин розвитку кризи та банкрутства фірми.

3. Показники, що характеризують наслідки розвитку кризи та визнання підприємства банкрутом у судовому порядку.

4. Показники, що характеризують можливості виходу підприємства з кризи.

Для запобігання краху компанії слід враховувати такі кількісні фактори:

o невелика величина показника відношення руху коштів до загальних зобов'язань;

o незначний доход на інвестиції;

o мала рентабельність;

o нестабільний прибуток;

o високий показник відношення постійних затрат до загальних витрат тощо.

Якісні фактори, що передбачають банкрутство:

o погана система фінансової звітності та нездатність контролювати витрати;