Розділ «Тема 4. Конкурентоздатність підприємства як основа його ризикозахищеності»

Дійсний час - час нових виробничих і управлінських технологій, інтернаціоналізації конкуренції, глобалізації світової економіки, швидко мінливих умов зовнішнього середовища, широкого застосування системного підходу в керуванні - ставить перед менеджментом нові задачі. У процесі свого розвитку підприємство зіштовхується з так називаними проблемами росту. Симптомами проблем цього рівня можуть бути наступні: ускладнення інформаційних, матеріальних й інших потоків на підприємстві, погіршення фінансового стану, зниження загальної організованості (підвищення рівня ентропії підприємства як системи), збої в основних бізнес-процесах підприємства і багато чого іншого. Виникає задача, а разом з нею чергова характеристика стану підприємства - керованість бізнесу.

Рішення даних проблем на сучасному рівні припускає застосування тих або інших управлінських методик, пропонованих багатьма західними та українськими консультаційними компаніями, упровадження сучасних інформаційних технологій, адекватних проблемам. При цьому виникає необхідність узгодження й організації інтегрованої взаємодії безлічі фінансових і управлінських методик і інформаційних систем, упроваджених на підприємстві, а також створення і ведення на підприємстві бібліотеки або сховища оптимальних управлінських рішень, експертних систем, засобів і систем підтримки прийняття рішень. Така бібліотека повинна стати свого роду "генетичною пам'яттю" компанії.

Виконання цих умов повинне запустити складні процеси самоорганізації та адаптації бізнесу в мінливих зовнішніх і внутрішніх умовах, забезпечити додаткові конкурентні переваги внаслідок ефекту синергізму і підвищити рівень керованості і конкурентоздатності підприємства.

Взаємозв'язок виявлених ключових характеристик стану підприємства з його конкурентоздатністю і якістю менеджменту представлена на рис. 4.1.

Завдання вибору ресурсів, джерел фінансування, форм і способів інвестування є нагальною для менеджерів кожного підприємства. Причому найчастіше залучаються гроші не тільки українських акціонерів й інвесторів, але й кошти, що мобілізуються на західних ринках капіталу. Тому корпорації постійно зіштовхуються з необхідністю забезпечення інвестиційної привабливості - сьомої ключової характеристики стану підприємства. Забезпечення інвестиційної привабливості - важливе завдання як для корпорації, акції яких котуються на фондовому ринку, так і для закритих компаній. Його вирішення дозволить підприємству збільшити свою капіталізацію і, отже, підвищити вартість капіталу, вкладеного власниками.

Критерії конкурентоспроможності підприємства наведені на рис. 4.2.

Рис. 4.1. Ключові характеристики стану підприємства

Рис. 4.2. Критерії конкурентоздатності підприємства

Аналізуючи ключові характеристики стану підприємства і відомих підходів до оцінки і підвищення його КС, можна сформулювати основні принципи концепції забезпечення КС підприємств:

1. Завдання забезпечення КС підприємства включає забезпечення КС продукції і власну КС корпорації.

2. Варто виділяти різні критерії КС підприємства в залежності від обрію планування і управління на підприємстві.

3. Основним показником КС підприємства на оперативному рівні є інтегральний показник КС продукції.

4. На тактичному рівні КС підприємства забезпечується його загальним фінансово-господарським станом і характеризується комплексним показником його стану.

5. На стратегічному рівні КС підприємства характеризується інвестиційною привабливістю, критерієм якої є ріст вартості бізнесу.

Конкурентоздатність продукції являє собою важливий показник КС підприємства, тому що виробництво і збут конкурентоздатної продукції забезпечують наявність грошового потоку.

Оцінка КС продукції здійснюється за допомогою 3-х основних методів:

1) евристичного (експертного),

2) кваліметричного,

3) комплексного (інтегрального).

Існуючі методики комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства дозволяють охарактеризувати КС підприємства на тактичному рівні. Існує досить велика кількість методик оцінки стану підприємства. Стандартів же оцінки, як і єдиної методики, не існує, тому що практично кожна консалтингова (консультаційна) компанія як в Україні, так і на Заході, та й чимало підприємств, мають власні "унікальні" методики оцінки.