Рис. 6.6. Типи перелому за Garden
проводиться в положенні пацієнта на спині при згинанні в колінному та кульшовому суглобах під кутом 90°. Для уточнення діагнозу, особливо при підозрі на вклинений перелом, доцільно проводити комп'ютерну томографію.
Лікування. Реалізація консервативного методу потребує використання кокситної пов'язки (переломи без зміщення) або скелетного витягнення (2-3 місяці) + у подальшому кокситної пов'язки (переломи зі зміщенням). Однак вік пацієнтів, супутня
Рис 6.7. Типове положення нижньої кінцівки
Рис 6.8. Переломи шийки стегнової кістки: А–вальгусний перелом, Б – варусний перелом
патологія, термін консолідації, а головне – потреба в довготривалому ліжковому режимі унеможливлюють проведення консервативного методу лікування.
Адекватним методом лікування пацієнтів з переломами шийки стегнової кістки є оперативний, який реалізується двома способами: металоостеосинтезом та ендопротезуванням.
До 55 років метою оперативного лікування є: рання атравматична репозиція, компресія по лінії перелому та стабільна фіксація перелому (металоостеосинтез) – для можливості реваскуляризації лінії перелому та головки. В залежності від характеру перелому забезпечується різноманітними металевими конструкціями (рис. 6.9).
У людей похилого віку довготривалий період (8-10 місяців) виключення кінцівки з-під навантаження після проведеного металоостеосинтезу з частим розвитком несправжніх суглобів, асептичного некрозу головки внаслідок вікових слабких остеорепаративних та деваскулярних процесів, вимагає вибору іншого способу оперативного лікування – ендопротезування кульшового суглоба (рис. 6.10).
Рис. 6.9. Приклади металоостеосинтезу
Рис 6.10. Тотальне ендопротезування кульшового суглоба
При неможливості проведення оперативного лікування (важкий загальний стан пацієнта) використовується метод ранньої мобілізації пацієнта. На фоні терапевтичних заходів, профілактики можливих ускладнень, усвідомлюючи вкорочення кінцівки і незрощення перелому, задля збереження життя хворого, після зменшення больового синдрому в суглобі, шляхом припинення ліжкового режиму проводять активізацію пацієнта: зміна положення в ліжку, сидіння з опущеними ногами на початку лікування, в подальшому (3-4 тиждень) стояння та хода за допомогою ходунків (милиць).
Переломи вертлюгової ділянки стегнової кістки. Серед пошкоджень опорно- рухового апарату дані переломи складають біля б%, а від числа потерпілих з переломами стегнової кістки до 52 %.
Такі переломи частіше зустрічаються у пацієнтів похилого віку (від 66 до 76 років та старше), у жінок в 4-6 разів частіше, ніж у чоловіків. Медичні проблеми лікування пацієнтів з переломами вертлюгової ділянки зумовлені тим, що 92 % із них мають в тому чи іншому ступені важкості соматичну патологію (хронічні захворювання серцево-судинної системи, дихальної системи і т.д.), які після травми загострюються і нерідко призводять до летальних випадків.
P.S. Важливі факти переломів шийки стегнової кістки)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки“ на сторінці 3. Приємного читання.
