Головним джерелом збереженого кровопостачання зони перелому залишаються лише ретикулярні судини капсули, що
Рис. 6.2. Переломи шийки стегнової кістки за локалізацією: 1 – субкапітальний, 2 – трансцервікальний, 3 – базальний
Рис. 6.3. Особливості васкуляризації головки стегнової кістки: А–в нормі; Б – при переломі
не зменшує ризик асептичного некрозу головки та незрощення перелому (рис. 6.3). Іншими негативними факторами даних наслідків є: зміщення відламків, лише ендостальний шлях остеорепарації, лізуючий вплив синовіальної рідини на утворення кісткового регенерату.
Асептичний некроз головки стегнової кістки може бути: раннім (65-84%), пізнім (в 7-27 % колапс сегмента головки – імпресія субхондральної зони і хряща).
В залежності від зміни шийково- діафізарного кута (ШДК – кут, утворений осями шийки та діафіза стегнової кістки, в середньому становить 127°) переломи шийки поділяються на:
• аддукційні (варусні) – шийково-діафізарний кут зменшується;
• абдукційні (вальгусні) – шийково-діафізарний кут збільшується (такі переломи можуть бути вклиненими) (рис 6.4).
Для визначення стабільності перелому важливим є кут лінії перелому. З цією метою використовується класифікація F.Pauwels, де І ступінь відповідає куту менше 30°, II – куту від 30 до 50°, III – куту більше 50° (чим більший кут, тим більша вірогідність зміщення відламків і незрощення перелому) (рис. 6.5).
Для визначення ступеня зміщення відламків використовується класифікація R.S. Garden (1961 р): І – вклинений перелом, II – перелом без зміщення, III – перелом з незначним зміщенням, IV – перелом зі значним зміщенням (рис. 6.6).
Клініка та діагностика. Хворий скаржиться на біль в ділянці кульшового суглоба, який локалізується під пупартовою зв'язкою, втрату опороздатності кінцівки. Біль посилюється при пальпації. Кінцівка ротована назовні та вкорочена (має місце відносне вкорочення) (рис. 6.7).
При спробі провести пасивні і активні рухи, а також при осьовому навантаженні (постукування по п'яті або по осі шийки) – біль різко посилюється. Позитивним є симптом "прилиплої п'яти" – пацієнт не в змозі підняти і утримати випрямлену ногу, тому він згинає її в кульшовому та колінному суглобі, що призводить до ковзання п'яти по поверхні.
При варусних переломах великий вертлюг знаходиться вище лінії Розера - Нелатона, при вальгусних – нижче; лінія Шемакера при варусних проходить нижче пупка, при вальгусних – вище, визначається порушення рівнобедреного трикутника Бріана (див. рис 1.4).
Рентгенологічне обстеження проводиться у двох проекціях (рис. 6.8). У зв'язку з больовим синдромом, бокова проекція
Рис. 6.4. Переломи шийки стегнової кістки в залежності від зміни ШДК: А – нормальний кут; Б–варусний перелом; В – вальгусний перелом
Рис. 6.5. Варіанти лінії кута перелому (класифікація F. Pauwels)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки“ на сторінці 2. Приємного читання.
