Г. В. Гайко – доктор медичних наук, професор, академік НАМИ України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України
Відновлюються дослідження з проблем уроджених та набутих деформацій і порушень функцій опорно-рухового апарату у новонароджених і дітей. Продовжуються дослідження кістково-суглобового туберкульозу, розпочато ґрунтовні наукові дослідження гематогенного і травматичного остеомієліту. В 1976 р. на базі Інституту створено Республіканський центр з проблем остеомієліту.
У 60-ті роки вперше в Київському інституті травматології та ортопедії розроблено і впроваджено у практику метод комплексного ортопедичного лікування інфекційного неспецифічного (ревматоїдного) поліартриту, обґрунтовано методи консервативного і оперативного лікування хворих з цією патологією. Розроблено клініко-рентгенморфологічну класифікацію дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів і удосконалено методи їх консервативного та оперативного лікування. Впроваджено ендопротезування кульшового суглоба. Вивчено основні аспекти етіопатогенезу сколіотичної хвороби. Удосконалено і розроблено способи оперативної
Професор І. Г. Герцен
корекції тяжких форм деформацій хребта, лійкоподібної та кільоподібної деформацій грудної клітки. Розроблені і виконуються методики вкорочуючої вертебротомії, різні види декомпресійних операцій на хребті і спинному мозку, мікрохірургічні операції.
Продовжується розширення травматологічної служби в країні. У 1921 році рішенням Наркомздраву СРСР медичний факультет Новоросійського університету був реорганізований у медичний інститут в м. Одеса. Паралельно була прийнята постанова Наркомздраву про відкриття кафедри ортопедичної хірургії в Одеському медичному інституті. Першим завідувачем кафедри був обраний професор Η. І. Кефер, якому належить велика заслуга в її створенні і подальшому розвитку. З початком Вітчизняної війни кафедра припинила свою діяльність, і як наукова установа відновлена в 1960 році. Завідувачем кафедри ортопедії і травматології був обраний професор І. Г. Герцен.
Таким чином, ортопедія, на відміну від хірургії ушкоджень скелета, першою виділилася із загальної хірургії і стала самостійною дисципліною. Проте повне громадське і професійне (з боку хірургів)
Професор А. Л. Поленов
визнання нової хірургічної спеціальності відбулося тільки у 20-х і першій половині 30-х років XX століття, коли стали виникати національні суспільства хірургів-ортопедів, а в 1929 р. було організовано SICOT – Міжнародне суспільство ортопедичної хірургії і травматології (Societe Internationale de Chirurgie Ortopedique et de Traumatologic).
У Росії за пропозицією проф. А. Л. Поленова, а потім і в Європі, хірургія ушкоджень була названа "травматологією", яка незабаром разом з ортопедією і протезуванням стала основою нової хірургічної спеціальності в нинішньому її розумінні. У 1918 р. у Петрограді А. Л. Полєнов організовує першу в країні кафедру травматології у складі Державного інституту медичних знань (нині кафедра травматології, ортопедії, військово-польової хірургії і стоматології ім. І.І. Мечникова).
За передвоєнний період, окрім створення нових науково-дослідних і лікувальних установ, першому ешелону вітчизняних травматологів і ортопедів вдалося впровадити: обов'язкову систему обліку і реєстрації травм (1922); у 1927 р. організовані здравпункти на підприємствах; у 1932 р. у Ленінграді, а потім у Москві були створені
Професор М. В. Волков (Москва)
перші травматологічні пункти, сформована служба "швидкої допомоги".
Особливого значення в переліку справ передвоєнних років набули рішення XXII Всесоюзного з'їзду хірургів (1932), який об'єднав ортопедію з травматологією і визнав самостійною медичною спеціальністю. Проблема організації ортопедо-травматологічної допомоги пораненим на різних етапах медичної евакуації виноситься в 1939 р. як програмне питання на розгляд II з'їзду ортопедів-травматологів і працівників протезної справи України. Співробітниками Харківського інституту травматології та ортопедії узагальнюється досвід у чотирьох монографіях, виданих напередодні війни Київським особливим військовим округом – Μ. П. Новаченко, Ф. Є. Ельяшберг "Постійне скелетне витягнення"; В. О. Маркс "Дослідження хворих з ушкодженнями і захворюваннями органів опори і руху; М. А. Погорельський "Гіпсова техніка"; А. К. Приходько "Функціональне лікування ушкоджень і захворювань рухового апарату.
На початок Великої Вітчизняної війни в СРСР працювало 9 науково-дослідних інститутів травматології і ортопедії,
Професор Г. А. Ілізаров
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна“ на сторінці 3. Приємного читання.
