Вегетативна дисфункція у дітей

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря

Вегетативне забезпечення – підтримка оптимального рівня функціонування ВНС, що зумовлює адекватну її діяльність при емоційному, розумовому і дозованому фізичному навантаженні. Для діагностики використовують холтерівське моніторування AT та ЕКГ, кліноортостатичну пробу, кардіоінтервалографію з фізичним навантаженням, РЕГ та ЕЕГ з помірним психологічним навантаженням, велоергометрію та ін.

Для характеристики стану системного і регіонального кровообігу використовують РЕГ, дистанційну термографію, транскраніальну доплерографію. У ряді випадків – рентгенограму черепа, електроміографію, КТ, обстеження очного дна та ін. Психологічне тестування рекомендується проводити за опитувальником Айзенка у модифікації А.Ю. Панасюка.

Диференційна діагностика при вегетативних станах у дітей базується на виключенні органічної патології у хворого.

При проведенні диференційної діагностики між САК та ГК слід пам'ятати, що за останні двадцять років суттєво збільшився ризик АГ і ГХ у дітей і підлітків. Під час проведення диференційної діагностики САК варто пам'ятати про первинну і вторинну АГ. Ознаки первинної АГ: підвищення як CAT, так і ДАТ; характер гіпертензії стійкий; спадковість обтяжена по ГХ; невелика кількість скарг; вегетативні зміни мало виражені; за даними ЕКГ – ознаки перевантаження лівого шлуночка; відзначена тенденція до ожиріння. Дуже велике значення мають холтерівське моніторування AT та ЕКГ, ехокардіографія. Для виключення вторинної АГ важливо нефроурологічне обстеження, виключення кардіальної, ендокринної і церебральної гіпертензії.

У багатьох випадках треба проводити диференційну діагностику між САК та ГК (неускладненим або ускладненим), який може супроводжуватися ознаками ПВН. Так, при ГК у деяких хворих можуть бути панічні атаки залежно від вихідного вегетативного тонусу. Можливі відчуття страху, головний біль, запаморочення, серцебиття, біль у серцевій ділянці; приступ ядухи, озноб, тремтіння, похолодання кінцівок, пітливість, часте сечовиділення, приливи крові до обличчя. У таких випадках важливо не пропустити виникнення невідкладного стану, який потребує надання невідкладної допомоги, у першу чергу – гіпотензивної терапії.

Локальні вегетативні кризи варто диференціювати з епілептичними нападами, скроневими епілептиформними абдомінальними нападами, "черевною мігренню"; вегетативну псевдоастму – з істинними астматичними нападами, рефлюкс-езофагітним синдромом. Нелегко провести диференційну діагностику між приступами суправентрикулярної ПТХ і непароксизмальної тахікардії, що трапляється при кардитах різної етіології, вадах серця. Для встановлення діагнозу крім протокольних обстежень при необхідності проводять електрофізіологічне дослідження серця.

У багатьох дітей із надсегментарним варіантом ВД синдром дезадаптації перебігає з проявами, властивими СХВ: постійна втома, біль і неприємні відчуття в кістках, м'язах і суглобах; дратівливість, головний біль; запаморочення, біль у ділянці серця, емоційна лабільність, зниження концентрації уваги, ознаки депресії та погіршення сну. Провести чітку межу між ВД і СХВ, особливо на перших етапах чи у разі субклінічного прояву синдрому, дуже складно. Важливим у таких пацієнтів є обстеження на різні види герпетичної інфекції, в першу чергу герпес 4-го та 6-го типу.

При ваготонії з астеновегетативним синдромом треба виключити різні стадії залізодефіцитного стану, захворювання щитоподібної залози, патологію хребта, хронічні ураження суглобів, туберкульозний процес, хронічні або пролонговані вірусні хвороби (хронічний вірусний гепатит, інфекційний мононуклеоз та ін.). Беручи до уваги зростання випадків онкологічних захворювань, при необхідності призначається дослідження очного дна, МРТ-, КТ-обстеження, консультація відповідних спеціалістів.

У лікуванні синдрому вегетативних дисфункцій можна умовно виділити два етапи. Перший етап – лікування та профілактика не- пароксизмальних форм ВД. Другий етап – ліїсування ПВН, а при необхідності – надання невідкладної допомоги.

Перший етап лікування. Важливу роль відіграють режимні моменти, заняття фізкультурою, спортом. При схильності до ПВН не рекомендують займатися спортом, брати участь у змаганнях. При ваготонії протипоказані заняття гімнастикою (стрибки, канат), важка атлетика, боротьба, бокс; при симпатикотонії – біг на довгі дистанції, статичні навантаження.

Має значення і дієта. Активність парасимпатичної частини ВНС знижується при малокалорійній, але багатій на білки та кальцій дієті. При симпатикотонії слід обмежувати у раціоні кількість білків і жирів, рекомендовані продукти, багаті на калій. їжа повинна бути вітамінізованою, порції – невеликими. Дітям із проявами симпатикотонії слід обмежувати кількість солі. Важливе значення має психотерапія, як індивідуальна, так і групова або сімейна; аутотренінг, релаксаційна гімнастика.

Фізіотерапевтичні процедури при вихідній симпатикотонії: перемінне магнітне поле на комірцеву зону, електрофорез седативними препаратами, спазмолітичними засобами (5% розчин натрію броміду, 4% розчин магнію сульфату, 2% розчин еуфіліну, 1% розчин папаверину).

При переважанні ваготонії – електрофорез на комірцеву зону 5% розчином кальцію хлориду, 1% розчином мезатону або за методикою іонних рефлексів Щербака, загальне ультрафіолетове опромінення, ДВМ на ділянку надниркових залоз (10–15 сеансів). Повторюють курси через два місяці. Досить ефективна рефлексотерапія: голкорефлексотерапія, електропунктура шляхом впливу на біологічно активні точки, точковий масаж із використанням променів гелій-неонового лазера. Рекомендовані водні процедури, які просто можно робити вдома. Хвойні, валеріанові ванни застосовуються при всіх видах ВД. При ваготонії – контрастний душ ("гімнастика судин"), соляно-хвойні, пінисті ванни.

Більшості дітей при ВД з пограничним підвищенням AT на цьому етапі лікування (перші 3–6 місяців спостереження, диференційної діагностики) не потрібне проведення гіпотензивної терапії. Найбільш дієві режимні рекомендації; зменшення психологічного навантаження; при наявності негативних звичок – відмова від них; раціональне харчування; помірна фізична активність. При схильності до симпатикотонії лікування з перших днів варто починати з м'яких седативних препаратів, переважно рослинного походження: валеріани, собачої кропиви серцевої, глоду, звіробою, багна, або комбінованих фітоседативних препаратів. Доцільно використання вітчизняного препарату кратал для дітей (з 6 років) та кратал (з 12 років), у склад яких входять глід, собача кропива, таурин. Цей препарат забезпечує у хворих кардіотонічний, седативний, антиангінальний, антиагрегантний, антиаритмічний ефекти. Його використовують і при інших варіантах ВД як базову терапію – 1-3 місяці, два рази на рік.

У підлітків при схильності до підвищення AT, кардіалгіях призначають гомеопатичні препарати (хомвіотензин, хомвіо-нервін та інші).

При ваготонії показані рослинні психостимулятори й адаптогени з загальнотонізуючим ефектом: ехінацея, золототисячник, фенхель, морська капуста (ламінарія), кропива, кульбаба, настій лимоннику, женьшеню, заманихи, екстракти елеутерококу, левзеї, родіоли рожевої, есберітокс (суміш корневищ баптизії красильної, кореня ехінацеї пурпурової та паліди). Перед сном – седативні збори (валеріана, собача кропива звичайна, півонія).

Дітям, особливо раннього віку, при наявності абдомінальних проявів вегетовісцеральних варіантів ВД призначають курсові дози пре- и пробіотиків: сімбітер, біогая, према (LGG), біоспорин-біофарма та ін. При астеновегетативних проявах ВД на тлі хронічних запорів призначають курсові дози сорбентів з лактулозою (еліміналь гель, лактофільтрум).

Дуже часто ваготонія перебігає на тлі залізодефіцитного стану, тому доцільно призначати профілактичні, а при необхідності і лікувальні дози препаратів заліза. У таких випадках оптимальними є препарати трьохвалентного заліза (мінімум побічних ефектів, оптимальне всмоктування, можливість прийому протягом 3–6 місяців та більше). Добре зарекомендували себе препарати гідроксид-полімальтозатного комплексу трьохвалентного заліза – Мальтофер (у краплях та сиропі) та вітчизняний препарат ферумбо (сироп). Останній вже багато років використовується в лікування та профілактиці астеновегетативних станів при ВД.

Для поліпшення метаболізму міокарда застосовують лікарські збори з плодів шипшини, горобини, глоду, трави адонісу весняного. Призначають протягом 3–4 тижнів, з перервою на один тиждень, загальний курс – 4–6 місяців. Ефект спостерігається після 3-4 місяців лікування. Як кардіотрофічний засіб застосовують кардонат, панангін та ін.

При ваготонії рекомендують препарати, що стимулюють активність симпатичної частини ВНС: кальцію лактат, кальцію глюконат, аскорбінову кислоту, піридоксин (курсами 2–4 тижні).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вегетативна дисфункція у дітей“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють

  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм

  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування

  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей
  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення

  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями