Захворювання органів травлення

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря


Порушення мікробіоти кишечника в дітей


Одним із головних чинників, що мають велике значення в життєдіяльності організму людини і визначають її здоров'я, є мікробна екологічна система.

Відомо, що майже 90 % населення земної кулі тією чи іншою мірою мають порушення в складі мікрофлори, яка становить основу мікроекології організму. Причиною порушень рівноваги між окремими представниками нормальної кишкової флори можуть стати зміни зовнішнього середовища, нераціональне харчування, перенесені гострі кишкові інфекції, широке застосування антибіотиків і хіміопрепаратів, хронічні захворювання та ферментативна недостатність шлунково-кишкового тракту, зниження імунологічної реактивності дитячого організму. Кількісні та якісні зміни нормальної кишкової мікрофлори, порушення її антагоністичних функцій та інших біологічних властивостей, а також розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів, які в нормальному біоценозі відсутні або становлять його незначну частину, призводять до виникнення дисбактеріозу кишечника. Діагноз дисбактеріозу не розглядається відповідно до Міжнародної класифікації хвороб і проблем, пов'язаних із здоров'ям, десятого перегляду (МКХ-10). За своєю природою кишковий дисбактеріоз – це вторинне явище, яке відображає функціональний стан шлунково-кишкового й біліарного тракту, що виникає в процесі взаємодії з навколишнім середовищем і залежить від інших проблем, пов'язаних зі здоров'ям. У дослідженнях останніх років було встановлено, що мікрофлора шлунково-кишкового тракту є одним із чинників виникнення синдрому подразненого кишечника (СПК). У зарубіжній літературі термін "дисбактеріоз кишечника" майже не трапляється, там це поняття замінюється такими термінами, як "порушення бактеріального гомеостазу", "дисбіоз", "порушення нормальної кишкової флори". Низка авторів пропонує в практичній діяльності застосовувати термін "синдром надмірного бактеріального росту" (small intestinal bacterial overgrowth syndrom).

Становлення, кількісний склад та функції нормальної кишкової мікробіоти в дітей

Становлення нормального мікробіоценозу новонародженої дитини є одним із найважливіших адаптаційно-пристосувальних механізмів організму при переході з гнотобіологічного (практично стерильного) середовища перебування плода в нові умови існування.

Безпосередньо з моменту народження дитини відбувається інтенсивний процес бактеріальної колонізації новонародженого, що є необхідним етапом формування його нормального мікробіоценозу. Виняток становлять патологічні стани, при яких інфікування плода вірусними чи бактеріальними агентами відбувається ще внутрішньоутробно в результаті проникності плідних оболонок і плаценти.

Особливості становлення кишкової мікрофлори в новонароджених залежать від мікроекологічної ситуації зовнішнього середовища, здоров'я матері та характеру вигодовування дитини. У здорових новонароджених мікробна колонізація починається при проходженні ними родових шляхів, тому саме мати є головним джерелом цього процесу. Мікробна колонізація новонароджених відбувається протягом трьох фаз: перша фаза – асептична, у момент народження дитини, характеризується стерильним меконієм; друга фаза – перші 2–3 дні після народження – це заселення травного каналу мікроорганізмами без формування постійної флори; третя фаза – трансформації та проліферації, коли біфідофлора стає основою мікробного пейзажу при порівняно швидкому витісненні тимчасових представників мікрофлори (коки, протей тощо). Варто відзначити, що в новонароджених дітей спочатку (друга фаза) заселяються не тільки облігатні (обов'язкові), але й факультативні (необов'язкові) мікроорганізми в однаковій кількості. Факультативні мікроорганізми – це зазвичай умовно-патогенні мікроби, які новонароджений може отримати переважно із зовнішнього середовища (пологовий зал, обслуговуючий персонал, предмети догляду) й значно рідше – від матері. Саме тому другу фазу характеризують як транзиторний дисбіоз і вважають пограничним станом раннього періоду адаптації новонароджених.

Основним джерелом облігатної мікрофлори є мати. Нормальна мікрофлора піхви в здорових жінок репродуктивного віку характеризується великою різноманітністю видів бактерій. У нормі біоценоз піхви мікроскопічно характеризується переважанням лактобактерій, відсутністю грамнегативної мікрофлори, спор, міцелію, псевдогіфів, лейкоцитів, наявністю поодиноких епітеліальних клітин, відношенням анаеробів до аеробів 2 : 1–5 : 1. Провідне місце у вагінальному біотопі займають Н202-продукуючі факультативні лактобацили, вони становлять близько 90–95 % усіх мікроорганізмів. На частку інших видів мікроорганізмів, що знаходяться в малих концентраціях, припадає менше 5–10 % загальної вагінальної флори – дифтероїди, стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, гарднерела, облігатні анаероби.

Склад мікрофлори залежить від фізіологічного стану жінки, змінюється залежно від віку, фази менструального циклу, під час вагітності та в післяпологовому періоді.

За наявності генітальної інфекції в складі вагінального біоценозу зменшується кількість лактобактерій, що супроводжується зниженням колонізаційної резистентності біотопу та активізацією росту патогенних мікроорганізмів.

В останні строки вагітності в кишковій мікрофлорі матері підвищується кількість біфідобактерій, а перед пологами на шкірі довкола сосків молочних залоз накопичується молочнокисла флора. Грудне вигодовування незамінне для забезпечення повноцінного розвитку й росту дитини. Висока біологічна цінність та унікальність материнського молока пояснюється оптимальною кількістю й співвідношенням білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінеральних речовин, а також гормонів, імунних тіл, ферментів, антимікробних та біфідогенних чинників. Імунні фактори материнського молока (передуєш молозива) – секреторний IgA, лактоферин, лізоцим, макрофаги, лімфоцити, біфідус-фактор, бета-лактоза – блокують колонізацію умовно-патогенних мікроорганізмів. Окрім того, доведено, що біфідогенними речовинами є олігосахариди грудного молока. У жіночому молоці їх концентрація досягає 1 г/100 мл. Після лактози (7 г/100 мл) олігосахариди є другою за значимістю групою вуглеводів материнського молока. Неперетравлювані олігосахариди грудного молока стимулюють у кишечнику дитини ріст корисних мікроорганізмів, таких як біфідобактерії й лактобактерії. У разі пізнього прикладання до грудей (після 2 годин життя) та при штучному вигодовуванні порушується мікробна колонізація кишечника, сповільнюється формування нормальної мікрофлори, переважають умовно-патогенні мікроорганізми.

У дітей перших місяців життя, які перебувають на грудному вигодуванні, біфідобактерії займають домінуючу позицію, становлячи 60-91 % усієї бактеріальної популяції кишечника малюка. При цьому переважають Bifidobacterium breve та Bifidobacterium infantis. Також у кишечнику дітей виявляють Bifidobacterium bifidum, Bifidobacterium longum, Bifidobacterium gallicum, Bifidobacterium adolescentis, Bifidobacterium angulatum, Bifidobacterium dentium, Bifidobacterium catenulatum, Bifidobacterium pseudocatenulatum, Bifidobacterium pseudolongum, Bifidobacterium thermophilum. У разі штучного вигодування дітей біфідобактерії виявляють у 28–75 %. При додаванні в раціон дитини твердої їжі кількість біфідобактерій у товстому кишечнику зменшується.

Щільність бактерій, за даними Alan Parker (1999), у різних відділах шлунково-кишкового тракту така: шлунок – менше 1000 в 1 мл; порожня кишка – менше 10 000 в 1 мл; клубова кишка – менше 100 000 в 1 мл; ободова кишка – менше 1 трильйона в 1 мл. Мікрофлора стравоходу та шлунка в здорових дітей залежить від характеру їжі, тому є нестабільною. Мікробний спектр шлунка бідний, представлений кислотостійкими грампозитивними аеробними та факультативно анаеробними бактеріями: лактобацилами, стрептококами, стафілококами, мікрококами, хелікобактерами та стійкими до кислоти дріжджеподібними грибами.

Чим нижчий pH шлункового соку, тим менше мікрофлори в цих локусах організму.

У дванадцятипалій, порожній кишці та проксимальному відділі ободової кишки мікроорганізми локалізуються переважно пристінково. При цьому переважають стрептококи та лактобацили. Відсутні облігатно-анаеробні бактерії й представники родини ентеробакгерій.

Найкраще вивчена міїсрофлора товстої кишки, що є головним полігоном для мікробів. Товста кишка – це колектор харчових відходів, що є досить добрим харчовим матеріалом для бактерій, грибів, найпростіших. Фізичні (температура, вологість, вміст кисню) та хімічні (pH середовища) чинники створюють сприятливі умови для розвитку численних мікроорганізмів, лідерство серед яких належить бактеріям.

Із товстого кишечника виділено понад 400 видів мікроорганізмів – представників 17 родин, 45 родів, що поділяють на індигенну (облігатну, головну, резиденту, автохтонну) приепітеліальну мікрофлору, факультативу (додаткову, супутню), концентрація клітин якої не перевищує 5 % від загальної чисельності, і транзиторну (алохтонну, випадкову, залишкову) мікрофлору, що в нормі не перевищує 0,01 %. Індигенна мікрофлора біоценозу товстого кишечника представлена лише декількома групами сахаролітичних аспорогенних анаеробних бактерій, що виконують головну роль у підтриманні оптимального складу біоценозу. Основним фізіологічним компонентом кишкового біоценозу здорової людини будь-якого віку є бактерії роду Bifidobacterium – облігатно-анаеробні, грампозитивні, основними продуктами вуглеводного метаболізму яких є оцтова й молочна кислота з домішками мурашиної й бурштинової кислот. Із 32 видів, що становлять рід Bifidobacterium, частіше виділяються з кишечника здорових людей і вважаються фізіологічними для організму людини: B.bifidum, В.longum, В.infantis, B.breve, B.adolescentis, B.dentium, B.pseudolongum, B.globosum, B.thermophilum, B.choerinum, B.animalis.

Іншим компонентом біоценозу товстого кишечника є лактобацили – облігатно або факультативно анаеробні молочнокислі бактерії. Лактобацили виявляються в усіх біотопах травного тракту, починаючи з ротової порожнини й завершуючи прямою кишкою. У товстому кишечнику концентрація лактобацил досягає 1010 КУО/г. Лакгобацили не тільки відіграють важливу роль у підтриманні резистентності колонізації організму, але й беруть участь у забезпеченні травної, біосинтетичної, детоксикаційної функції нормофлори людини. Разом із біфідобактеріями вони відіграють значну роль у метаболізмі білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот, жовчних кислот, холестерину, гормонів та оксалатів, здатні деградувати окремі токсини, канцерогени, алергени, перешкоджати всмоктуванню токсичних продуктів метаболізму, передусім аміаку й окремих амінів, запобігати надлишковому розвитку гнильних процесів у кишечнику, інактивувати шкідливі, зокрема канцерогенні, ферменти тощо. У людини найчастіше виділяються лактобацили: L.acidophilus, L.casei, L.plantamm, Lfermentum, L.brevis, Lsalivarius, L.ramnosusGG, L.reuteri.

Ще одним представником індигенної мікрофлори є пропіоновокислі бактерії – анаеробні палички.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захворювання органів травлення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють

  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм

  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування

  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей

  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення
  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями