Прикорм

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря

Прикорм – це продукти харчування, що вводяться як доповнення до грудного молока (молочної суміші в разі штучного вигодовування) дитині першого року життя. Строки введення прикорму визначаються, з одного боку, зростаючими потребами дитини, які вже не можуть бути задоволені тільки материнським молоком (чи його замінниками), а з іншого – готовністю фізіологічних систем організму дитини засвоїти нову їжу.

Сучасні наукові дослідження дають можливість зробити висновок про те, що функціональна активність травної, імунної та інших систем досягає рівня, необхідного для вживання нової їжі, не раніше 4 міс. життя, що й визначає ранні строки введення прикорму. Останнім часом у нашій країні активно дискутуються питання, пов'язані зі строками та схемою введення прикорму.

Північноамериканський та Європейський комітети з харчування у своїй резолюції (2008 р.) відзначили, що строки введення прикорму дітям на грудному та штучному вигодуванні мають бути єдиними: не раніше 17-го та не пізніше 26-го тижня. Згідно з резолюціями Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я № 54.2 від 18 травня 2002 року і № 59.13 від 4 травня 2006 року, дітям, які перебувають винятково на грудному вигодовуванні, рекомендується продовжувати його до 6 місяців. При задовільному та повноцінному харчуванні здорової матері, гарному фізичному та нервово-психічному розвитку дитини, за відсутності ознак гіпотрофії та вітамінної недостатності харчові продукти вводять у їжу дитини після 5,5–6 міс.

Грудне молоко саме у віці 6 місяців уже не може задовольнити потреби дитини в калоріях, мікронутрієнтах, насамперед залізі, для забезпечення її нормального розвитку. Проте у віці 6 місяців грудне молоко ще залишається основним продуктом харчування.

Показанням до більш раннього введення прикорму, незважаючи на достатню кількість грудного молока, яку отримує дитина, є затримка нормального збільшення ваги, анемія, рахіт, зригування. Прикорм вводиться пізніше у разі ідіосинкразії до чужорідної їжі, гострих шлунково-кишкових розладів, при гострій лихоманці, у жарку пору року.

Експерти з харчування ВООЗ нині рекомендують у харчуванні дітей використовувати продукти прикорму промислового виробництва, що з урахуванням несприятливої екологічної обстановки та недостатньо високого санітарно-гігієнічного рівня населення забезпечують безпечність компонентів та мають строго заданий хімічний склад, що відповідає потребам дитини.

Варто відзначити, що останніми роками все більше уваги приділяється так званим органічним продуктам, що мають підвищену харчову цінність та вироблені відповідно до більш строгих вимог щодо екологічної безпеки.

Органічна продукція – це продукція, яка отримана в результаті сертифікованого органічного виробництва. Органічна сировина для виготовлення органічних продуктів харчування надходить із перевірених джерел: у грунт, на якому вирощуються сільськогосподарські культури, протягом 3 років заборонено вносити будь- які речовини хімічного походження. Тільки після закінчення цього так званого перехідного періоду сировину можна починати вирощувати як органічну. Далі органічна сировина надходить до переробних підприємств, де переробляється окремо від традиційної сировини з метою уникнення змішування. Кожен етап виробництва перебуває під строгим контролем органа сертифікації, який сертифікатом засвідчує дотримання вимог і стандартів органічного виробництва.

Усі органічні продукти повинні мати на упаковці спеціальні ліцензійні символи. Із середини 2012 року "ЄвроЛист" – обов'язковий логотип для розміщення на упаковці всіх органічних продуктів, що випускаються у Європі. До органічних продуктів, що представлені на ринку України, належать майже 90 видів дитячих соків і пюре, каш та печива торгової марки НіРР, а також понад 20 видів соків та пюре ТМ Humana. Крім того, молочні суміші компанії НіРР є єдиними в Україні, що вироблені на основі не звичайного молока, а свіжого органічного молока.

Основними медико-біологічними вимогами до продуктів прикорму є:

• забезпечення строго заданого хімічного складу продуктів залежно від зрілості фізіологічно-метаболічних процесів дітей та їх здатності до асиміляції різних харчових інгредієнтів;

• максимальна засвоюваність харчових речовин із продуктів прикорму, що потребує оптимального співвідношення різних харчових речовин та адекватного подрібнення продуктів;

• уведення до складу продуктів емульгаторів, що сприяють засвоєнню жирів;

• вилучення зі складу продуктів інгредієнтів, здатних негативно впливати на незрілу слизову оболонку шлунка;

• збагачення продуктів мікронутрієнтами, дефіцит яких найчастіше виявляється в дітей (вітамін С, кальцій, залізо, цинк та ін,);

• абсолютна мікробіологічна, радіаційна, хімічна безпека продуктів.

Перед уведенням прикорму потрібно впевнитись у готовності дитини до цього. Згідно з наказом МОЗ України № 149 від 20.03.2008 "Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років", ознаки готовності дитини до введення прикорму такі: тримає голову; сидить практично без підтримки у стільчику для годування; відкриває рот, коли підносять ложку з їжею; відвертається від ложки з їжею, коли не голодна; закриває рот із ложкою в роті, тримає їжу в роті, а потім ковтає, а не виштовхує й не випльовує її.

Введення прикорму повинно бути при одночасному продовженні грудного вигодовування. Прикорм слід давати, коли дитина активна й голодна, краще під час сніданку або обіду разом з іншими членами сім'ї, після нетривалого годування груддю (у разі штучного вигодовування – невеликої кількості молочної суміші). Під час годування дитина повинна знаходитись у вертикальному положенні, у зручній позі на руках або на колінах у матері чи в спеціальному дитячому стільчику. Прикорм необхідно давати з ложки. Кожен продукт прикорму вводять, починаючи з 1 чайної ложки, і збільшують поступово, за 5–7 днів до повної порції, розділивши її на 2 годування. Дитина сама покаже, що наїлася, відвернувши голову, відштовхуючи ложку або не відкриваючи рот. Щоразу після того, як дитина отримала прикорм, доцільно прикладати її до грудей. У разі відмови дитини від прикорму не треба годувати її примусово, так як дитина може відмовитися взагалі від усіх інших продуктів. Можна запропонувати інший продукт (іншого смаку та/або консистенції) або той самий, але в інший день. Необхідно, щоб під час годування мати спілкувалася з дитиною. Кожен наступний новий продукт прикорму повинен складатися з одного інгредієнту і даватися дитині впродовж не менше 5 днів, лише після цього можна давати змішаний прикорм із цих продуктів. Це дасть можливість визначитись щодо причини харчової алергії в разі її виникнення. Для полегшення звикання дитини до нових продуктів рекомендується додавати в продукти прикорму грудне молоко. Прикорм повинен бути свіжоприготовленим, мати ніжну гомогенну консистенцію (від вершкоподібної до сметаноподібної відповідно до віку), остудженим до температури тіла (36–37 °С). Не рекомендоване вживання жодного виду чаю та кави дітям до 2 років, так як ці напої перешкоджають процесу всмоктування заліза. У період введення прикорму не слід додавати в продукти прикорму сіль, спеції. У разі появи ознак поганої переносимості продукту прикорму (порушення функції системи травлення, алергічні реакції та ін.) варто припинити введення даного продукту і ввести інший (табл. 3.1).

Дитині достатньо рідини, яку вона отримує з грудним молоком. Із 6 місяців деякі діти інколи можуть потребувати води. Не можна давати дитині дистильовану, газовану та мінеральну воду.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прикорм“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють

  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм
  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування

  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей

  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення

  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями