Вивчення етіопатогенезу ГРЗ постійно збагачується новими даними. Завдяки досягненням імунології вдалося переглянути сутність і структуру багатьох захворювань дихальних шляхів, зокрема захворювань носа, приносових пазух, глотки й вуха. Це відобразилося на нових методах діагностики цілої низки захворювань, що при вивченні стало основою для активної розробки методів корекції системи імунітету у хворих із різноманітною лор- патологією.
На сьогодні у виникненні повторних епізодів інфекції дихальних шляхів основна увага приділяється питанням ендогенної схильності дитини, імунній недостатності організму. При цьому як інфекційні агенти, так і форми захворювань можуть бути різними. Діти, які часто хворіють, страждають від інфекцій верхніх дихальних шляхів (риніт, назофарингіт, тонзиліт, ларингіт, трахеїт, бронхіт), бронхопневмоній, а також вірусно-бактеріальних захворювань лор-органів (отит, євстахіїт, аденоїдит, синусита). Найчастішим збудником цих захворювань є віруси, хоча вірусна інфекція настільки часто ускладнюється бактеріальною, що нерідко лікар має справу з інфекцією змішаного генезу. Приєднання бактеріальної інфекції призводить до наростання тяжкості захворювання й підвищення ризику розвитку ускладнень.
Причинами ГРЗ у дітей найчастіше є віруси грипу, парагрипу, респіраторно-синцитіальні віруси (РСВ), аденовіруси, риновіруси, серед бактеріальних збудників провідне місце займають Str.pneumoniae, Haemophilus influenzae, Staph.aureus, останнім часом найчастіше виділяється Moraxella catarrhalis. Більшість цих збудників циркулюють у загальній популяції цілий рік і викликають захворювання незалежно від сезону, але деякі здатні формувати епідемічну ситуацію (що відбувається майже щороку з вірусом грипу). Але навіть у неепідемічний період ГРЗ у багато разів перевищують будь-яку іншу інфекційну патологію.
Щороку мікробіологія збагачується новими відкриттями, виявляються нові збудники гострих респіраторних захворювань і різні штами одних і тих самих мікроорганізмів, вивчаються постійно мінливі властивості збудників, особливо їх чутливість до антибактеріальних препаратів. Велике значення в розвитку повторних епізодів бактеріальної інфекції має збільшення резистентності до антибіотиків пневмококу, гемофільної палички, золотистого стафілококу як одних із частих бактеріальних збудників захворювань дихальних шляхів у дітей. Відсутність ефективності антибіотико- терапії у дітей, які часто хворіють, призводить до затяжного рецидивуючого перебігу та загострення хронічних вогнищ інфекції. Особливо це стосується дітей, які відвідують дитячі садки, будинки дитини та є назофарингеальними носіями пневмокока (Р.С. Козлов, 2010). Використання антибіотиків, особливо повторних курсів, не запобігає розвитку рецидивів бактеріальних інфекцій та часто формує антибіотичну резистентність до різних штамів бактерій. Ризик реінфекції збільшується за наявності в дітей, які часто хворіють, аденоїдної гіперплазії, хронічного тонзиліту, риносинуситу, та використання антибіотиків не призводить у них до повної елімінації бактеріальних збудників. Синтез антитіл IgG2- і IgG4-ізотипів ще недостатньо розвинутий у дітей раннього й дошкільного віку. Це пояснює підвищену схильність дітей цього віку до пневмококу, гемофільної палички та інших збудників і розвитку повторних респіраторних захворювань.
Останніми роками у розвитку ГРЗ все більше уваги привертає зростаюча роль мікоплазм, уреаплазм, хламідій і грамнегативних бактерій. У дітей першого року життя з рецидивуючими формами респіраторної патології виявлено асоціацію типових та атипових (внутрішньоклітинних) збудників у 80 % випадків (герпесвіруси, хламідії, мікоплазма) (И.И. Редько и соавт.). При рецидивуючих формах респіраторної патології в дітей велике значення надається персистенції атипових внутрішньоклітинних збудників: мікоплазмі, хламідіям, герпесвірусам, а також асоціації їх між собою або з типовими бактеріями та вірусами. Хронічні вірусні, внутрішньоклітинні, бактеріальні, протозойні і глистові інфекції сприяють послабленню природного імунітету. У всьому світі спостерігається зростання гострих і хронічних інфекційних захворювань, що викликаються умовно-патогенними мікробами. Основну роль у формуванні групи дітей, які часто хворіють, відіграє не власне інфекційний агент, а ендогенні передумови – незрілість та неефективність імунних механізмів. Зниження імунологічної резистентності населення спостерігається сьогодні повсякчас.
Часті повторні гострі респіраторні захворювання притаманні насамперед дітям раннього віку з недостатнім імунітетом, зумовленим конституціональними особливостями та генетичною схильністю до бронхолегеневої патології. Існує чимало факторів, що сприяють збільшенню цієї несприятливої ситуації, які можуть бути ендо- й екзогенними, різними за походженням і біологічною дією. До них належать преморбідні фонові стани дітей раннього віку (гіпотрофія, вітамінна, мікроелемента та білкова недостатність), перенесені захворювання (рахіт, анемія), забруднення довкілля, стресові ситуації в сім'ї та інше. При дії таких факторів у дитини з незрілими захисно-пристосувальними механізмами (з боку клітинного і/або гуморального імунітету, а також неспецифічних факторів захисту) утворюється порочне коло: антигенна стимуляція імунної системи призводить не до напруження імунітету, а до виснаження його резервів, потім до розвитку вторинних імунодефіцитних станів, що сприяє рецидиву патології та підвищенню захворюваності дітей.
У багатьох дітей дошкільного віку формуються вогнища хронічного запалення лор-органів і дихальних шляхів, передумовою до цього є фізіологічна незрілість імунної системи, особливо місцевого імунітету слизових.
Одним із факторів схильності до розвитку вірусних і бактеріальних рецидивуючих респіраторних інфекцій є фізіологічний дефіцит IgG і IgA у дітей до 14 років. Тільки до 8–10 років синтез власних IgG, а до 14 років – IgA досягає рівня дорослого.
У дітей раннього віку відзначається досить низький рівень інтерферонів та їх активності, незавершеність фагоцитозу, незважаючи на його високу активність. Одними з частих причин, що призводять до рецидивуючих респіраторних інфекцій, є порушення хемотаксичної активності нейтрофілів, дефіцит клітинного імунітету (зниження регуляторних популяцій CD4+, CD8+, їх проліферативнаактивність), порушення продукції цитокінів – ІЛ-2, ІФН-а, ΙΦΗ-γ (Г.Н. Дранник, 2010). Велике значення надається також функціональному стану дендритної клітини, що має здатність до міграції й адгезії, продукції різних цитокінів і молекул костимуляції, експресії різних рецепторів, зокрема рецепторів занепокоєння – Toll-like рецепторів (TLR), відповідальних за розпізнавання інфекційних агентів. Отже, дендритні клітини відіграють ключову роль в ініціюванні та регуляції імунної відповіді, а недостатня функціональна активність їх сприяє розвитку рецидивуючих інфекцій верхніх дихальних шляхів.
Серед інших факторів, що сприяють виникненню рецидивуючих інфекцій верхніх дихальних шляхів, варто відзначити високу контагіозність дітей у дитячих колективах, переохолодження, недостатнє вживання вітамінів і мікроелементів (наприклад, цинку, йоду, заліза та ін.). Ослабленню імунітету сприяє також гіподинамія (телевізійна, комп'ютерна), відсутність умов у школі та вдома для фізичних вправ та ін.
Дозрівання імунної системи триває протягом усього дитячого віку, однак часті захворювання в поєднанні з іншими несприятливими факторами в дітей призводять до зриву становлення імунітету, у результаті патологічний процес стає рецидивуючим, не піддається стандартним методам лікування.
Ризик розвитку ГРЗ та їх рецидивів, схильності до затяжного й ускладненого перебігу захворювань підвищується в дітей раннього віку за наявності несприятливого преморбідного фону (несприятливий перебіг вагітності, недоношеність, бронхолегенева дисплазія, природжені вади серця, внутрішньоутробне інфікування, штучне вигодовування, порушення мікробіоценозу та ін.). Рецидивуючі бактеріальна й грибкова інфекції сприяють сенсибілізації організму, формуванню хронічних захворювань. Повторні епізоди вірусної інфекції є тригерним фактором загострення алергічних захворювань у дітей (бронхіальна астма, алергічний риніт).
Дітей, які часто й тривало хворіють на ГРЗ, прийнято виділяти в окрему групу диспансерного спостереження, причому тільки в тому разі, коли підвищена захворюваність на вірусно-бактеріальні респіраторні інфекції не пов'язана зі стійкими вродженими, спадковими або набутими патологічними станами. До групи дітей, які часто хворіють, належать діти II групи здоров'я з функціональними відхиленнями з боку різних органів і систем, які переносять чотири й більше гострих респіраторних захворювання на рік і не мають хронічних хвороб. Такі діти потребують диспансерного спостереження, лікування та профілактики захворювань, щоб розірвати замкнене коло, яке ускладнюється в них наростанням імунної недостатності. Найбільш вірогідними ознаками імунодефіциту прийнято вважати високу схильність до інфекцій і зниження показників імунного статусу, передусім кількості Т- і В-лімфоцитів, дисбаланс субпопуляцій Т-хелперів і Т-супресорів та зменшення фагоцитарної активності моноцитарно-макрофагальної системи, наявність яких указує на необхідність проведення імунокорекції.
Найважливішими вхідними воротами для проникнення патогенних мікроорганізмів в організм людини є верхні дихальні шляхи. У зв'язку з цим останні оснащені комплексною ефективною системою захисту, що запобігає розмноженню мікроорганізмів на слизовій оболонці та їх проникненню в тканину, що пов'язано з небезпекою дисемінації через кров. Навіть у тому разі, якщо цей захисний механізм надійно захищає організм від проникнення збудника, все одно залишається порівняно висока небезпека виникнення у слизовій оболонці обмежених місцевих інфекційних процесів. Можна виділити такі фази проникнення збудника в організм та розвитку інфекції:
• фаза 1 – проникнення збудника в дихальні шляхи;
• фаза 2 – фіксація на поверхні слизової оболонки;
• фаза 3 – розмноження на слизовій оболонці, відповідь організму захисною запальною реакцією й виробленням засобів імунного захисту.
Після проникнення збудників в організм залучаються послідовно дві захисні системи: мукоциліарна та імунна.
Мета мукоциліарного захисту – створення бар'єру для фіксації збудника на слизовій оболонці. Плівка секрету, що покриває епітелій слизових оболонок, містить речовини, що мають антибактеріальну активність, унаслідок моторики війчастого епітелію цей секрет постійно транспортується назовні. Завдяки цьому процесу збудники проникають у дихальні шляхи і виводяться з них.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Причини формування групи дітей, які часто хворіють“ на сторінці 1. Приємного читання.
