Гіпотиреоз – клінічний синдром, викликаний тривалим і стійким дефіцитом ТГ або зниженням їх біологічного ефекту на тканинному рівні. Залежно від рівня ураження гіпотиреоз підрозділяється на первинний (тиреогенний), центральний (гіпофізарний і гіпоталамічний) і периферичний (резистентність тканин до тиреоїдних гормонів). В основі клінічних симптомів гіпотиреозу лежить уповільнення процесів обміну речовин і енергії через недостатнє надходження ТГ до клітин.
Йодний дефіцит є найбільш поширеним у світі етіологічним фактором первинного гіпотиреозу.
Первинний (тиреогенний) гіпотиреоз – найбільш поширена форма тиреоїдної дисфункції в дітей, що проявляється зниженням продукції Т4 і Т3 і підвищенням за принципом зворотного зв'язку секреції ТТГ. У свою чергу, первинний гіпотиреоз поділяється:
• на маніфестний гіпотиреоз із високими рівнями ТТГ і низькими – в. Т4;
• субклінічний гіпотиреоз, при якому рівень ТТГ високий, але тиреоїдний синтез підтримується на нижній межі норми.
Первинний гіпотиреоз може бути вродженим і набутим.
Вроджений гіпотиреоз (ВГ) – захворювання ЩЗ, яке характеризується повного або частковою вродженою недостатністю продукції ТГ, що призводить до порушення розвитку практично всіх органів і систем. Найбільше страждає нервова система дитини.
Якщо хворобу вчасно не діагностувати, викликані нею порушення будуть незворотними. Фатальним змінам у нервовій і кістковій системах, затримці росту й розвитку дитини можна запобігти лише своєчасним призначенням замісної терапії тироксином. Із метою ранньої діагностики ВГ в багатьох країнах світу проводиться неонатальний скринінг, заснований переважно на визначенні концентрації ТТГ у капілярній крові.
В основі розвитку вродженого гіпотиреозу можуть лежати тире- оїдний дисгенез (атиреоз, гіпоплазія, агенезія і ектопія ЩЗ) і тире- ощний дисгормоногенез (порушення біосинтезу ТГ на будь-якому етапі). Досить часто ВГ супроводжується розвитком зоба, що може бути діагностований як відразу після народження, так і в більш віддалені терміни.
Найбільш поширеним у світі етіологічним фактором ВГ є дефіцит йоду. У країнах із вираженим йодним дефіцитом до 10 % новонароджених мають ризик розвитку гіпотиреозу і його неврологічних наслідків. Ендемічні форми гіпотиреозу, що розвиваються внаслідок тяжкого ЙД, визначаються як кретинізм. Виділено два основних види кретинізму – неврологічний і мікседематозний. У симптоматиці неврологічного кретинізму переважають виражена ступінь розумової недостатності, глухонімота, спастична диплегія і затримка росту. Мікседематозний кретинізм маніфестує переважно симптомами гіпотиреозу, такими як великі риси обличчя, суха шкіра, хриплий низький голос, запор і карликовість. Описані також змішані та перехідні форми ендемічного кретинізму.
При менш тяжкому йодному дефіциті спостерігається різного ступеня вираженості зниження інтелекту, здатності до навчання, туговухість, зоб.
У даний час діагностика ВГ базується переважно на даних неонатального скринінгу, а за його відсутності – на аналізі клінічних проявів.
Основними клінічними симптомами новонародженого, що наштовхують на думку про необхідність оцінки функції щитоподібної залози, є велике тім'ячко, макросомія, переношеність, пролонгована неонатальна жовтяниця (табл. 10.6). Сонливість, погана прибавка маси тіла і запори зазвичай етіологічно асоціюються з ВГ вже після постановки діагнозу.
При огляді слід звертати увагу на ознаки дисморфогенезу і наявність аномалій розвитку органів і систем. Необхідно провести ретельну пальпацію ЩЗ при перерозгинанні шиї.
Лікування ВГ проводиться довічно. Основою лікування є замісна терапія препаратами L-тироксину. Контроль ТТГ проводиться на етапі підбору дози 1 раз на місяць, а після досягнення стану компенсації (ТТГ 0,4-2,0 мОд/л) – 1 раз на 6 місяців.
Замісна терапія адекватними дозами L-тироксину, розпочата не пізніше 10–14-го дня від народження, і суворе дотримання батьками рекомендацій лікаря забезпечує нормальний або близький до такого фізичний, інтелектуальний, нервово-психічний розвиток дитини з уродженим гіпотиреозом. Пізній старт терапії або неадекватний підбір дози ТГ призводить до виражених неврологічних і ментальних порушень.
Набутий гіпотиреоз. Йодний дефіцит є найбільш поширеною причиною набутого гіпотиреозу в країнах із недостатнім йодним забезпеченням населення, до яких відноситься вся Україна. Йод є необхідним компонентом тиреоїдного гормоногенезу. Якщо в організм людини не надходить достатня кількість йоду з продуктами харчування, виникає гіпотироксинемія. Якщо ЙД не ліквідувати – розвивається субклінічний або маніфестний гіпотиреоз. Однак тривале надмірне надходження даного мікроелемента в організм може посилити існуючий гіпотиреоз або призвести до його розвитку в пацієнта з раніше стабільною тиреоїдною функцією.
Крім того, до зниження рівня тиреоїдного синтезу можуть призвести аутоімунний тиреоїдит (хвороба Хашимото) – основна причина гіпотиреозу в країнах з адекватним йодним забезпеченням. Тотальна або субтотальна резекція ЩЗ у пацієнтів із тиреоїдними раками, деякими формами вузлових утворень, тиреотоксичним зобом неминуче призводить до розвитку післяопераційного гіпотиреозу. Щитоподібна залоза може бути уражена радіоактивним випромінюванням, вірусною інфекцією, прийомом медикаментозних препаратів.
Об'єктивні прояви і симптоми в дітей із гіпотиреозом залежать від ступеня вираженості і тривалості перебігу основного захворювання, зазвичай носять стертий і малоспецифічний характер. Найбільш типовіш проявом є уповільнення лінійного росту, що супроводжується відносною прибавкою маси тіла й появою округлості
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гіпотиреоз при йодному дефіциті“ на сторінці 1. Приємного читання.
