У частини дітей синдром дезадаптації перебігає з проявами, властивими СХВ. Провести чітку межу між станами, особливо на перших етапах чи у разі субклінічного прояву, дуже складно.
Гїпоталамічний синдром із порушенням терморегуляції найчастіше протікає як субфебрильний синдром. Цей стан пов'язаний з надсегментарним рівнем ураження ВНС. Субфебрилітет, як правило, монотонний, пов'язаний з емоційним станом дитини. Постановці діагнозу передує ретельне обстеження хворого. При гіпоталамічому синдромі можливе порушення терморегуляції у вигляді короткочасних фебрильних або гіпотермічних станів, які повторюються. В останні роки є підтвердження провокації/причини таких станів – перенесена дитиною герпетична інфекція.
До гіпоталамічного синдрому відносяться і порушення сну – безсоння (інсомнія). Цей стан притаманний дітям переважно з симпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом.
Синдром порушення транскапілярного обміну найчастіше проявляється у вигляді артралгій і потребує динамічного нагляду для виключення суглобових синдромів різної етіології.
Вегетосудинна дисфункція. Цій формі ВД притаманні поліморфні зміни з боку ССС, які є переважно первинними і домінуючими по клінічних проявах. Далі у дітей можливо виникнення змін з боку ЦНС, ШКТ та інших систем. Провідні клінічні прояви цієї форми ВД наведені у табл. 5.11.
Синдром порушення функції збудливості міокарда при ВД найбільш суттєво проявляється виникненням приступів пароксизмальної тахікардії (ПТХ), найчастіше на тлі синдрому Вольфа – Паркінсона – Уайта. Ці стани частіше бувають у дітей із вихідною ваготонією, характерні тривожно-депресивні переживання.
Для ПТХ на тлі ВД переважно надшлуночкового (суправентрикулярного) характеру типовий раптовий початок, сильне серцебиття, нестача повітря, запаморочення, слабкість, нудота, страх смерті. Відзначають блідість шкіри, підвищене потовиділення, поліурію. Тони серця голосні, ляскаючі, набухають вени шиї. ЧСС у дітей перших 5 років життя – понад 250 ударів за 1 хвилину; 5–10 років – більше 220–250 ударів за 1 хвилину, старше 10 років залежно від вихідного вегетативного тонусу – 200–250 ударів за 1 хвилину і більше. Можливе блювання, яке спонтанно зменшує прояви ПТХ. Серцева недостатність на тлі ВД розвивається рідко.
Таблиця 5.11. Клінічні прояви та патофізіологічна сутність вегетосудинної дисфункції у дітей
| Синдром порушення функції збудливості міокарда: тахі-, брадикардія, екстрасистолія, прискорення атріовентрикулярної провідності, сповільнення внутрішньошлуночкової провідності | Порушення збудливості кіркових структур, глибинних вегетативних відділів мозку, нейросекреції, гормональні відхилення, рецепторні порушення між ЦНС та периферичною нервовою системою |
| Гіперкінетичний синдром: артеріальна гіпертензія, підвищення ударного об'єму крові | Активація симпатоадреналової системи, гормонів гіпофізу, кори надниркових залоз |
| Синдром скоротливої дисфункції міокарда: неприємні відчуття в ділянці серця, задишка при фізичному навантаженні, артеріальна гіпотензія | Порушення функції нерва, що підсилюється (за І.П. Павловим). Підвищення кінцевого діастолічного тиску з порушенням розслаблення міокарда |
| Синдром тонічної дисфункції міокарда: пролапси мітральних клапанів серця, порушення тонічності папілярних та хордальних м'язів серця | Порушення рецепторних взаємовідносин між парасимпатичною та симпатичною ВНС, зміна тонічності серцевого м'яза |
| Міокардіальний (міокардіодистрофіч- ний) синдром: кардіалгії, що посилюються при фізичному навантаженні, порушення реполяризації | Зміни мембранного потенціалу та каналів іонного транспорту, зниження ударного об'єму крові |
Для синдрому гіперкінетичної та скоротливої дисфункції міокарда характерне підвищення показників AT. При вимірюванні AT варто дотримуватися відповідних правил: AT виміряються у дитини у положенні сидячи, на правій руці (у ліворуких – на лівій), після п'ятихвилинного відпочинку, тричі з невеликими інтервалами. До уваги беруться більш високі значення, які точніше відповідають внутрішньоартеріальному тиску. При першому вимірюванні AT слід визначати на обох руках, а також при необхідності у положенні сидячи, лежачи, на ногах. Потрібно періодично вимірювати AT на обох руках та ногах. При вимірюванні та оцінці AT необхідно дотримуватися вимог, наведених у наказі МОЗ України від 24.05.2012 № 384 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії (на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.09.2011 № 597 "Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року") у розділі "Методика вимірювання артеріального тиску". За рекомендацією АНА верхніми віковими граничними значеннями показників AT удітей (верхня межа) можна вважати: 3–5 років – 116/76 мм рт.ст.; 6–9 років– 122/79 мм рт.ст.; 10–12років– 126/82 мм рт.ст.; 13–15 років – 136/86 мм рт.ст.; 16–18 років – 142/92 мм рт.ст. Ці показники важливі для правильного визначення діагнозу, особливо за умови вихідної ваготонії у пацієнта.
Критеріями артеріальної гіпотензії, що зумовлює значну дезадаптацію хворого, є: удітей віком 8–9 років – AT нижче за 90/50 мм рт.ст.; 11–12 років – нижче за 80/40 (хлопчики) і 90/45 мм рт.ст, (дівчатка); 14–15 років – нижче за 90/40 (у хлопчиків) і 95/50 мм рт.ст, (у дівчаток). У практичній діяльності рекомендується використовувати таблиці процентильного розподілу CAT та ДАТ (мм рт.ст.) залежно від віку та статі дитини, а також соматотипу. Наводяться вони у відповідних довідниках. Можливі варіанти таблиці – номограми наведені на рис. 5.2 та у табл. 5.12, які відображують критерії нормального та підвищеного AT у дітей згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування АГ (2008).
Оцінюючи характер гіперкінетичного синдрому, не слід забувати, що найбільше він виражений у пубертатному віці і пов'язаний з
Рисунок 5.2. Номограми для розподілу 95-го процентилю систолічного і діастолічного артеріального тиску з урахуванням віку і зросту дітей та підлітків (за даними ДМАТ)
бурхливим статевим розвитком, а також активацією у цей час сим- патикотонічних реакцій. Після стабілізації цих ендокринних змін у частини таких підлітків тенденція до підвищеного AT різко знижується. Але за останнє десятиліття відмічено омолодження віку пацієнтів, у яких виявлено підвищений AT. Пов'язане це зі зростанням психологічного навантаження, дієтичними порушеннями та створює передумови для формування АГ і навіть ГХ.
При виникненні гіперкінетичного синдрому діти скаржаться на серцебиття, перебої, можлива непритомність. Межі серця нормальні, тони гучні, нерідко вислуховується функціональний систолічний шум. AT дуже лабільний. Діти емоційно лабільні. Важливо проведення холтерівського моніторування АТ та ЕКГ, виключення факторів формування вторинної АГ.
Для дітей із проявами синдрому скоротливої або тонічної дисфункції міокарда характерні: велика кількість скарг, особливо кар- діальної спрямованості; переважно знижений AT; наявність ознак астенізації. При обстеженні: схильність до брадикардії, яка швидко переходить у тахікардію; ліва межа серця буває зсунута вліво (тоно- генне розширення порожнини лівого шлуночка); І тон на верхівці ослаблений; у положенні лежачи вислуховуються III тон і систолічний шум функціонального типу, що зникає у вертикальному положенні. Зміни на ЕКГ свідчать про дихальну аритмію, можливе подовження інтервалу P-Q або міграція водія серцевого ритму, по-
Таблиця 5.12. Верхня межа нормального артеріального тиску в дітей та підлітків (згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2008)*
| Хлопчики | Дівчатка | ||
| Низького зросту | Високого зросту | ||
| 2 | 104/70 | 111/73 | До 15 років систолічний AT у дівчаток на 2-3 мм нижчий, ніж у хлопчиків, діастолічний – на 1 мм |
| 3-5 | 108/70 | 115/75 | |
| 6-9 | 114/74 | 121/77 | |
| 10-12 | 122/78 | 125/81 | |
| 13-15 | 130/80 | 135/85 | |
| 16-17 | 136/84 | 140/90 | Нижче за 130/85 мм рт.ст. |
Примітка: * – таблицю адаптовано з п'ятої та шостої доповідей Об'єднаного національного комітету США з підвищеного артеріального тиску (1993, 1997).
рушення метаболічних процесів. Таким дітям притаманні залізо- дефіцитні стани, синдром недиференційованої дисплазії сполучної тканини.
Синдром тонічної дисфункції міокарда переважно представлений пролапсом морального клапана (кардіалгії, серцебиття, систолічний шум, переважно у п'ятій точці, лабільність AT). Діагноз підтверджується в першу чергу ехокардіографією.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вегетативна дисфункція у дітей“ на сторінці 2. Приємного читання.
