ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря


Визначення понять "первинна медична допомога" та "лікар загальної практики – сімейний лікар"


Надання первинної медичної допомоги населенню гарантовано згідно з Основами законодавства України про охорону здоров'я. Базуючись на сучасних наукових, практичних, соціальних методах та технологіях, первинна медична допомога стає однією з основних складових системи охорони здоров'я в більшості країн Європейського регіону. Вона є першим рівнем взаємодії особистості, родини та суспільства з системою охорони здоров'я, що забезпечує рівність доступу до медичної допомоги всіх верств населення та стає першим кроком до безперервності піклування про громадське здоров'я в цілому.

Сучасне уявлення про первинну медичну допомогу досить широке, оскільки не лише включає первинне звернення з приводу діагностики, лікування найбільш поширених захворювань, а й стосується питань:

• освіти, самоосвіти, широкого інформування визначених верств населення щодо збереження здоров'я, основних методів профілактики та контролю за захворюваннями;

• забезпечення раціонального харчування, поширення інформації про якість та безпечність харчових продуктів;

• контролю за безпечністю води та проведення основних гігієнічних заходів;

• медичного забезпечення матерів та дітей, заходів із планування сім'ї;

• проведення профілактичних щеплень проти основних інфекційних захворювань, профілактики й контролю за ендемічними захворюваннями;

• забезпечення населення необхідними та безпечними лікарськими засобами.

З роками визначення поняття первинної медичної (медико-санітарної) допомоги набувало різних змін. Так, В. Starfield (1992 р.) стверджував, що "первинна медико-санітарна допомога має на меті традиційну медичну допомогу при першому контакті пацієнта з системою охорони здоров'я".

Дослідження Світового банку ("Звіт зі світового розвитку", 1993 р.) обгрунтовують доцільність поступового зменшення державних інвестицій у розвиток високоспеціалізованих лікувальних закладів, підготовку вузьких спеціалістів на користь збільшення фінансування розвитку засад громадського здоров'я та надання медичної допомоги, у тому числі при первинному зверненні по неї.

Згодом Комітет із дослідження первинної медичної (медико-санітарної) допомоги Інституту медицини США з урахуванням підходів ВООЗ, Всесвітньої організації сімейних лікарів провів низку наукових досліджень, у результаті яких було напрацьовано в тому числі і визначення: "Первинна медико-санітарна допомога – це надання інтегрованих і доступних послуг у сфері охорони здоров'я лікарями, що несуть відповідальність за задоволення багатьох потреб здоров'я пацієнта, налагодження партнерських стосунків із пацієнтами, взаємодію з родиною та громадою (суспільством)".

Головними завданнями первинної медичної (медико-санітарної) допомоги у країнах Європейського регіону визначене широке коло проблем, які пов'язані зі здоров'ям населення. Первинна медична (медико-санітарна) допомога забезпечує проведення профілактичних заходів щодо найпоширеніших захворювань та зміцнення здоров'я населення, а також раннє виявлення патологічних станів. У процесі надання цієї допомоги здійснюється координування та контроль за подальшим обстеженням, лікуванням пацієнтів лікарями інших спеціальностей. Вона є містком між системою охорони здоров'я та родинами пацієнтів, громадою.

Таким чином, первинна медична допомога стає основою ефективної системи охорони здоров'я, оскільки саме вона може вирішувати більшість проблем, пов'язаних зі здоров'ям, довірою та співпрацею з пацієнтами та їх родинами. Такий підхід здатний забезпечити ефективне використання наявних ресурсів при високій якості наданої медичної допомоги. Першочерговими напрямами зусиль із широкого запровадження первинної медичної допомоги мають стати: профілактика захворювань, стратегії збереження та зміцнення здоров'я, допомога хворим із хронічними захворюваннями, переважно особам похилого віку з множинною патологією внутрішніх органів. Саме тому для виконання свого обов'язку лікар загальної практики – сімейний лікар повинен бути висококваліфікованим, компетентним.

На користь подальшого запровадження первинної медичної допомоги свідчить багаторічний досвід розвинених країн світу. Наявність широкого доступу до первинної медичної допомоги сприяє виявленню, лікуванню захворювань на ранніх стадіях, що дає можливість запобігти розвитку ускладнень та безповоротних втрат. При високій якості медичної допомоги на первинному рівні її надання зменшується частота госпіталізації. На етапі первинної медичної допомоги витрачається менше коштів на обстеження та лікування пацієнтів. Доступність такої допомоги для населення зростає у зв'язку з ширшим охопленням населення медичною допомогою з акцентом на профілактичну її складову, у тому числі проведення вакцинації, кращого контролю рівнів артеріального (AT) та внутрішньоочного тиску тощо.

Сучасна концепція надання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини покликана забезпечити безперервність та доступність медичної допомоги, отримання пацієнтом лікувально-діагностичної допомоги в будь-який час протягом доби; нагляд після перебування хворого у стаціонарному відділенні для продовження лікування за місцем проживання. Таким чином, первинна медична допомога, надана лікарем загальної практики – сімейним лікарем, стає фізично доступнішою, безперервною для пацієнта та членів його родини.

Згідно з визначенням Всесвітньої організації національних коледжів, академій та академічних асоціацій лікарів загальної практики/сімейних лікарів (WONCA, 1991 р.), лікар загальної практики – сімейний лікар надає комплексну допомогу кожній особі, яка звернулася по медичну допомогу, і за необхідності організовує інший медичний персонал для надання їй необхідної допомоги. Розуміння комплексності допомоги (холістичного підходу) відрізняє лікаря загальної практики – сімейного лікаря від інших медичних працівників, які працюють у галузі охорони здоров'я, та передбачає надання не лише лікувальної допомоги, але й реабілітацію, профілактику та зміцнення здоров'я. Допомога, надана лікарем загальної практики – сімейним лікарем, не обмежується статтю, видом діагностики або епізодом захворювання та передбачає безперервність протягом визначеного періоду життя.

МОЗ України з метою створення відповідних умов для прискорення широкого запровадження засад сімейної медицини у діяльність закладів первинної медичної допомоги розроблено і затверджено численний перелік нормативних документів, що регламентують технології впровадження сімейної медицини в Україні.

Лікар загальної практики – сімейний лікар частіше за інших спеціалістів використовує раціональну обгрунтовану тактику щодо необхідних лабораторних та інструментальних методів дослідження, рекомендує необхідність застосування спеціалізованих технологій лікування та профілактики захворювань. Інтеграція нових знань і вмінь у процес надання медичної допомоги людині від народження до завершення її життєвого шляху підвищує якість сімейної медичної практики.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють

  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм

  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування

  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей

  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення

  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями