Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря

Термін "зоб" означає будь-яке збільшення щитоподібної залози. Зоб не завжди свідчить про порушення функціональної активності даного ендокринного органу. Збільшеною може бути ЩЗ, що синтезує надлишок ТГ (гіпертиреоз) або їх недостатню кількість (гіпотиреоз). Однак у дитячому віці найчастіше за рахунок збільшення ЩЗ вдається забезпечити еутиреоїдний стан.

Найбільш поширеним у світі етіологічним фактором збільшення розмірів ЩЗ (розвитку зоба) є недостатнє надходження йоду з продуктами харчування.

Тиреоїдини гормоногенез та механізми утворення зоба при йодному дефіциті. За умов зниження надходження йоду в організм активізуються системи, спрямовані на підтримку достатнього рівня синтезу ТГ. При цьому має місце підвищення рівня ТТГ, активізація всмоктування йоду та прискорення його обміну, підсилення продукції Т3 при одночасному зниженні продукції Т4. Компенсаторні можливості в різних людей варіюють залежно від спадковості, рівня ЙД та збалансованості раціону за іншими нутрієнтами.

Тиреотропін є універсальним регулятором функціональної активності тиреоцитів та рівня секреції ТГ. За принципом негативного зворотного зв'язку тиреоїдні гормони пригнічують синтез ТТГ як безпосередньо на рівні гіпофізу, так і шляхом зниження продукції відповідного релізінг-гормону гіпоталамусу (рис. 10.1).

Вважається, що щитоподібна залоза за умов ЙД стає більш чутливою до впливу ТТГ, але біохімічні механізми такої підвищеної чутливості невідомі. Систематична кореляція між рівнем ТТГ та наявністю зоба відсутня. Цей ефект пояснюють необхідністю тривалої стимуляції ЩЗ тиреотропіном для формування зоба. Крім того, в літературі мають місце посилання на інші фактори (спадковість, ендокринні дизраптори тощо), що впливають на реакцію щитоподібної залози на стимуляцію ТТГ.

Функціональною одиницею клітинної організації ЩЗ є фолікул. Він складається з порожнини, що наповнена в'язким колоїдом, та одного шару епітеліальних клітин, замкнутих базальною мембраною. Процес формування зоба полягає в збільшенні кількості тиреоцитів і фолікулів (гіперплазія) та зростанні об'єму клітин (гіпертрофія). Крім ТТГ, на цей процес впливають інші інтратиреоїдні фактори росту. При цьому ТТГ переважно відповідає за розвиток гіпертрофії, а зниження інтратиреоїдної концентрації йоду – за індукцію реплікації клітин.

Ураховуючи той факт, що з точки зору патоморфології збільшення ЩЗ відбувається одночасно шляхом гіпертрофії наявних

Механізм утворення зоба при йодному дефіциті

Рисунок 10.1. Механізм утворення зоба при йодному дефіциті

структурних елементів та збільшення їх абсолютної кількості, застосування терміну "гіперплазія" щодо збільшеної щитоподібної залози є некоректним. Будь-яке розростання тиреоїдного об'єму наданий час позначається терміном "зоб".

Клінічні ознаки. Якщо функціональна активність ЩЗ збережена (еутіреоз), то скарг у пацієнта може не бути. Тільки при значному обсязі зоба дитину можуть турбувати дискомфорт в області шиї, відчуття кома при ковтанні та браку повітря. Іноді батьки звертають увагу на зміни форми шиї дитини. При зниженні функціональної активності ЩЗ (гіпотиреоз) дитина може відставати у фізичному та нервово-психічному розвитку. Відзначається зниження пам'яті, уваги, непереносимість холоду, прибавка маси тіла, запори, порушення ритму серця, зниження артеріального тиску та інші клінічні симптоми гіпотиреозу.

Повторні періоди гіпотироксинемії супроводжують розвиток і еутиреоїдного зоба. Тому окремі скарги, характерні для гіпотиреозу, можуть бути і в дитини з нормальними на момент обстеження показниками тиреоїдного гормоногенезу.

Діагностика. Найбільш простим і доступним методом оцінки стану щитоподібної залози є пальпація. Сучасна класифікація зоба враховує антропометричні особливості дитини. Об'єм однієї частки ЩЗ в нормі не перевищує розміру дистальної фаланги великого пальця руки обстежуваного (табл. 10.4). Якщо обсяг хоча б однієї частки є більшим за даний параметр або навіть при збереженні нормальних розмірів вдається пропальпувати вузлові утворення, констатується наявність зоба І ступеня. Якщо ж зоб видно при нормальному положенні шиї, у дитини має місце зоб 11 ступеня. Пальпація ЩЗ при дифузному нетоксичному зобі безболісна. Орган м'якоеластичної консистенції, рухливий, поверхня його рівна.

Таблиця 10.4. Класифікація зоба за даними пальпації (ВООЗ/МРКЙДЗ, 2001)

Ступінь збільшенняХарактеристика
Сіупінь 0Зоб відсутній (кожна з часток ЩЗ не перевищує розміру дистальної фаланги великого пальця руки пацієнта)
Ступінь ІЗоб пальпується, але непомітний при звичайному положенні шиї. Вузлові утворення в ЩЗ при збереженні її розмірів
Ступінь IIЗоб помітний при звичайному положенні шиї та при пальпації

При обстеженні ЩЗ у дітей більш точним є ультрасонографічне визначення її об'єму. Об'єм кожної частки ЩЗ розраховують за формулою:

Об'єм щитоподібної залози складається з суми об'ємів двох часток. Розміри перешийка при цьому не враховують.

Нормальний об'єм ЩЖ залежить від площі поверхні тіла (ППТ, м2), що визначається за номограмою або розраховується за формулою:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють

  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм

  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування

  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей

  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення

  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)
  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями