Існує декілька теорій виникнення захворювання: конституціонально-ендокринна, вегетативна, нейрогенна, гуморальна. Відповідно до конституціонально-ендокринної теорії артеріальна гіпотензія виникає через первинне зниження судинного тонусу внаслідок недостатньої функції кори надниркових залоз. За артеріальної гіпотензії знижується мінералокортикоїдна, глюкокортикоідна та андрогенна функції надниркових залоз.
Згідно з вегетативною теорією виникнення артеріальної гіпотензії пов'язане з підвищенням функції холинергічної та зниженням функції адренергічної систем. Так, у більшості хворих з артеріальною гіпотензією виявляють підвищення вмісту ацетилхоліну й зниження рівня катехоламінів у плазмі крові й добовій сечі. Виникнення артеріальної гіпотензії пов'язане також зі зміною чутливості альфа- і бета-адренорецепторів до нейромедіаторів.
Нейрогенна теорія передбачає, що під впливом психогенних чинників відбуваються: зміна нейродинамічних процесів у корі головного мозку; порушення співвідношення між процесами збудження й гальмування як в корі, так і в підкіркових вегетативних центрах головного мозку.
Відповідно до гуморальної теорії артеріальна гіпотензія зумовлена підвищенням рівня кінінів, простагландинів А і Е, що мають вазодепресивну дію.
До основних механізмів зниження AT належать: розширення резистивних судин (артеріол), при цьому насосна функція серця здійснюється в умовах меншого опору (зниження постнавантаження); розширення венозних (ємнісних) судин, у зв'язку з чим зменшується венозне повернення крові до серця (зниження переднавантаження), що супроводжується зменшенням серцевого викиду, особливо в положенні стоячи; зниження симпатичного впливу на серце, що супроводжує зменшення серцевого викиду.
Клінічна картина
Поширеність тих або інших скарг у дітей і підлітків з артеріальною гіпотензією перебуває в широких межах. Вона проявляється підвищеною стомлюваністю, слабкістю, відсутністю бадьорості навіть після тривалого сну, постійною втомою, що різко посилюється в кінці доби, млявістю, апатією. Характерні добові зміни в самопочутті. Найчастіше скарги носять церебрастенічний характер. Головний біль має різну інтенсивність, тривалість та локалізацію. У більшості хворих цефалгія має стискаючий характер, спостерігається в другій половині дня, переважно після фізичного й психоемоційного навантаження, частіше в скроневій і лобній частках. У третини хворих головний біль виникає в ранкові години й після денного сну та супроводжується відчуттям важкості в голові, розпиранням, тиском на очні яблука. Провокуванню нападів таких цефалгій сприяють контрастні зміни температури довкілля, а також фізичні навантаження з нахиленим положенням тіла. Запаморочення звичайно виникає після хвилювання, перевтоми, у разі переходу з горизонтального положення у вертикальне. Погане самопочуття під час їзди в транспорті відзначається в більшості хворих.
Характерні також різноманітні форми порушення сну. У більшості дітей діагностовано емоційну нестійкість, дратівливість. Скарги на біль різного характеру в ділянці серця виявляються майже в половини хворих.
Часто трапляється дихальний невроз у вигляді зітхань і відчуття нестачі повітря, поганої переносимості задушливих приміщень. Пацієнти відзначають диспептичні розлади: нудоту, блювоту, аерофагію; скаржаться на біль у животі спастичного характеру, метеоризм, дискінезії кишечника, запори, найчастіше спастичного характеру. Можливі кардіалгії, відчуття перебоїв у серці. Вегетативні пароксизми (вагоінсулярні, симпатоадреналові та змішані) – часті клінічні прояви артеріальної гіпотензії, особливо в разі тяжкого перебігу захворювання, розглядають як синдром соматовегетативних або психовегетативних порушень. Здебільшого вони мають вагоінсулярний характер. При вагоінсулярних пароксизмах раптово виникає та посилюється відчуття загальної слабкості, буває потемніння в очах, утруднюється дихання, з'являється нудота, біль у животі, втрата свідомості. Синкопальні стани (непритомність) – це синдроми раптової короткочасної непритомності з порушенням постурального тонусу. Вони виникають на тлі психоемоційної напруги, під час тривалого перебування у вертикальному положенні. Тривалість непритомності – від 30 с до 5–10 хв. Відновлення свідомості відбувається швидко, проте деякий час зберігається тривожність, переляк (особливо якщо непритомність виникла вперше вжитті), адинамія, млявість, відчуття розбитості. Але якщо непритомність має органічну природу, можлива наявність інших клінічних симптомів.
Необхідно провести диференційну діагностику непритомності, що виникла на тлі артеріальної гіпотензії нейровегетативного походження, і непритомності іншого генезу – кардіогенної, неврогенної, у разі ендокринних захворювань та ін.
Діагностика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Патогенез артеріальної гіпотензії“ на сторінці 1. Приємного читання.
