У клінічній картині дефіциту заліза виділяють три групи патогенетичних синдромів:
• Гемічна гіпоксія (загальноанемічний сидром). Зумовлений недостатнім надходженням кисню до тканин та зниженням pH крові. Прояви: задишка під час фізичних навантажень; тахікардія; запаморочення; біль у ділянці серця; парестезії в кінцівках та їх набряки; блідість шкіри.
• Сидеропенічний синдром. Зумовлений порушенням роботи залізовмісних ферментів та білків. Прояви: м'язова слабкість; випадіння волосся; ламкість нігтів; атрофічні зміни слизових оболонок ШКТ; сухість шкіри; утруднення ковтання; порушення нюху та смаку; зміни в імунній системі (зниження рівня лізоциму, В-лізинів, комплементу, деяких імуноглобулінів, рівня Т- і В-лімфоцитів); функціональна недостатність печінки (гіпоальбумінемія, гіпопротромбінемія).
• Метаболічна інтоксикація. Генералізована гіпоксія периферичних тканин, що призводить до викиду ряду біологічно активних речовин: гістаміну, серотоніну, гепарину, пептидних гормонів. Клінічно: швидка втомлюваність, зниження пам'яті, головний біль (переважно у вечірні години); артеріальна гіпотонія, іноді субфебрилітет, клініка астеновегетативного синдрому.
Провідні клінічні синдроми, переважно при тривалому дефіциті заліза і/або рівні гемоглобіну нижче 90 г/л, такі:
• епітеліальний;
• астеноневротичний;
• серцево-судинний;
• гепатолієнальний;
• м'язовий;
• імунодефіцитний.
Ці синдроми виявляються ізольовано або поєднано. При анемії І ступеня прояви зазначених синдромів часто є мінімальними.
Епітеліальний синдром. Характеризується блідістю шкіри, слизових оболонок; сухістю, пігментацією шкіри; гіперкератозом колінних і ліктьових ділянок шкіри, дистрофією волосся й нігтів. Для цього синдрому характерні малосимптомний карієс зубів; анорексія, спотворення нюху й смаку (pica chlorotica); ангулярний стоматит, атрофічний глосит, гастрит, дуоденіт, розлади травлення й всмоктування; відрижка, нудота, блювання, нестійкі випорожнення; нерідко прихована кишкова кровотеча; блакитні склери.
Астеноневротичний синдром. Дефіцит заліза негативно впливає на такі процеси ЦНС, як увага, пам'ять, перцепція, мова, мислення. У дослідженнях багатьох нейрофізіологів було показано, що при дефіциті заліза знижується вміст ліпідів та білка в мієліні. Дефекти мієлінізації на ранньому етапі розвитку мозку зберігаються й у дорослому віці, незважаючи на подальше поповнення запасів заліза.
Для цього синдрому типові: підвищена збудливість, дратівливість, поступове відставання в психомоторному й фізичному розвитку; млявість, стомлюваність, негативізм; у дітей старшого віку – головний біль, запаморочення, непритомність.
Серцево-судинний синдром. Супроводжується: задишкою, серцебиттям, тенденцією до гіпотензії, тахікардією, приглушенням тонів, систолічним шумом функціонального характеру, збільшенням показників викиду й гіпертрофією лівого шлуночка. На ЕКГ виявляються гіпоксичні й трофічні зміни в міокарді. Кінцівки постійно холодні.
Гепатолієнальний синдром. Спостерігається при супутньому дефіциті білка, вітамінів, активному рахіті, частіше в дітей до трьох років.
М'язовий синдром. Характерна затримка фізичного розвитку, особливо в періоди інтенсивного росту. Слабкість сфінктерів, що виявляється імперативністю позивів до сечовипускання, можливий енурез.
Синдром зниження місцевого імунного захисту. Зумовлений ураженням регенеруючих бар'єрних тканин, проявляється частими ГРВІ, пневмонією, кишковими інфекціями, раннім виникненням хронічних інфекційних вогнищ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініка залізодефіцитної анемії“ на сторінці 1. Приємного читання.
