Основні характеристики спеціальності "загальна практика – сімейна медицина", яка є одночасно клінічною (з 1996 р.) та науковою (з 2010 р.), базуються на Законі України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" від 7 липня 2011 р. № 3611, рекомендаціях ВООЗ та Світової асоціації сімейної медицини (WONCA). Вони співвідносяться зі здібностями, які повинен мати кожен сімейний лікар у межах категорій своїх основних компетенцій. До них зараховані:
• організація надання первинної медичної допомоги прикріпленому населенню;
• допомога, зосереджена на пацієнті (особистісний підхід);
• володіння спеціальними навичками вирішення проблем;
• комплексний підхід до вирішення поставлених завдань;
• орієнтованість на громаду;
• цілісний (холістичний) підхід.
Організація надання первинної медичної допомоги прикріпленому населенню включає вміння сімейного лікаря керувати первинним контактом із пацієнтом, координувати надання медичної допомоги пацієнтам дільниці за участю інших фахівців первинної ланки охорони здоров'я та спеціалістів вищих рівнів медичної допомоги з охопленням всього спектра проблем зі здоров'ям. Сімейний лікар повинен уміти належним чином надавати допомогу, використовуючи наявні ресурси системи охорони здоров'я, здійснювати моніторинг, оцінку та вдосконалення якості, безпечності медичної допомоги, таким чином забезпечуючи доступність для пацієнтів належних послуг у рамках системи охорони здоров'я, виступати як захисник пацієнта на його прохання.
Сімейний лікар у своїй роботі має володіти особистісно-орієнтованим підходом до пацієнта, який передбачає: надання тривалої та безперервної допомоги; застосування на практиці координованого процесу спілкування, консультацій та встановлення пріоритетів відповідно до індивідуальних потреб пацієнта; сприяння розширенню можливостей пацієнта з урахуванням його автономії.
Для прийняття виважених рішень щодо організації надання допомоги пацієнтам на дільниці сімейний лікар повинен володіти інформацією про поширеність хвороб та захворюваність серед прикріпленого населення. Вибірково збирати, аналізувати та інтерпретувати результати анамнезу, огляду та досліджень пацієнтів, застосовуючи їх при розробці планів діагностики та лікування, враховуючи сподівання та потреби громади. Сімейний лікар за необхідності має бути готовим терміново втрутитися у разі надання допомоги при захворюваннях на ранніх та недиференційованих їх стадіях. Для правильної організації робочого часу сімейний лікар має володіти відповідними принципами роботи (проведення поетапних досліджень, правильне та раціональне використання часу).
У своїй роботі сімейному лікарю слід надавати перевагу комплексному підходу до організації й координування заходів щодо збереження та зміцнення здоров'я прикріпленого населення, заходів профілактики, лікування, догляду, реабілітації та паліативної допомоги. Необхідно досягати вміння комплексно оцінювати проблеми пацієнтів із великою кількістю скарг, вирішуючи при цьому проблеми як гострих, так і хронічних станів здоров'я цих пацієнтів. Треба знати та вміти застосовувати сучасні профілактичні стратегії збереження здоров'я населення, профілактики та своєчасного виявлення патологічних станів, захворювань.
Напрямок діяльності сімейного лікаря, що декларує його орієнтацію на громаду, передбачає узгодження діяльності сімейного лікаря з можливостями громади, наявними ресурсами та медико- санітарними потребами окремих пацієнтів та осіб, які проживають поряд із ними.
Холістичний (цілісний) підхід до організації роботи сімейного лікаря передбачає його вміння використовувати біопсихосоціальну модель, що враховує існуючі культурні та екзистенціальні умови функціонування громади.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря“ на сторінці 1. Приємного читання.
