Перша невідкладна допомога полягає у підтриманні життєдіяльності організму через виконання закритого масажу серця та штучного дихання. При вираженій брадикардії – в/в 0,1% р-н адреналіну 0,01 мг/кг (0,01 мл/кг), 0,1% р-н атропіну 0,01 мг/кг (0,01 мл/кг), при неефективності – електростимуляція серця.
Синдром слабкості синусового вузла
Синдром слабкості синусового вузла (СССВ) – складний симптомокомплекс, який характеризується порушенням нормальної роботи синусового вузла та синоатріальної провідності з розвитком його дисфункції та порушенням роботи серця.
Причини виникнення: органічні ураження серця (міокардити, кардіоміопатії, міокардіофіброз, пухлини серця), стан після оперативних втручань на серці, системні захворювання сполучної тканини, інфекційні захворювання (дифтерія), гіпотиреоз.
Клініка. Особливостями є розвиток пресинкопальних та синкопальних станів, особливо на тлі фізичного та психоемоційного навантаження.
ЕКГ-ознаки СССВ:
• персистуюча синусова брадикардія оцінена відповідно до вікових норм ЧСС із недостатнім пришвидшенням ЧСС на тлі фізичних навантажень;
• СА-блокади з появою або без появи ритмів, що заміщають, нижчих центрів автоматизму;
• реєстрація пауз ритму понад 3 с;
• синдром тахі-бради (на тлі вираженої брадикардії реєструються епізоди фібриляції/тріїютіння передсердь);
• довге відновлення ритму після екстрасистол, пароксизмальних тахіїсардій та електростимуляції серця.
Близькою до СССВ є вегетативна дисфункція синусового вузла, обумовлена активацією вагуса та послабленням симпатоадреналових впливів на синусовий вузол, проте зміни при останьому не досягають такої вираженості, як при слабкості синусового вузла. У диференційній діагностиці двох порушень використовують атропіновий тест та пробу з фізичним навантаженням.
У діагностиці СССВ особливе діагностичне значення мають 24-годинне моніторування ЕКГ за Холтером, проба з фізичним навантаженням та черезстравохідна електростимуляція.
Лікування. При брадіаритміях, які виникли гостро і супроводжуються недостатністю кровообігу, використовують атропін 0,02–0,04 мг/кг в/в, адреналін 0,01 мг/кг п/ш або в/в 0,05– 1,0 мкг/кг/хв, ізопротеренол в/в 0,1–1,0 мкг/кг/хв (підвищувати дозу кожні 5 хв до досягнення ефекту), установку тимчасового або постійного штучного водія ритму, який також використовують при хронічних порушеннях.
Синдром укороченного QT
Генетичне захворювання, яке викликає патологію іонних каналів серця. На ЕКГ спостерігається зменшення тривалості QTc < 340 мс у дорослих, у дітей – нижче вікових норм. Клінічними проявами є пароксизмальні тахікардії, фібриляція шлуночків, раптова смерть чи синкопе на тлі структурно нормального серця. Наявність родичів, які раптово померли у віці до 45 років, є фактором ризику. Лікування – імплантація кардіовертера-дефібрилятора, прийом хінідину.
Синдром подовженого інтервалу QT
Неоднорідна група генетично детермінованих ЕКГ-синдромів (12 синдромів), для яких характерні подовження тривалості інтервалу QT понад 400 мс, напади пароксизмальної шлуночкової "пірует"-тахікардії та високий ризик раптової серцевої смерті. Можливий розвиток набутого синдрому, як правило, після впливу окремих медикаментів та токсинів.
Розрізняють такі генетичні варіанти синдрому (табл. 5.2).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса“ на сторінці 1. Приємного читання.
