Гострий бронхіт, якому притаманні явища обструкції дихальних шляхів за рахунок набряку, гіперсекреції слизу або бронхоспазму. Цей стан досить часто розвивається в дітей молодшого віку. У дітей, особливо раннього віку, звуження дихальних шляхів обумовлено набряком слизової оболонки та гіперсекрецією слизу в просвіті бронхів. Спазм бронхіальної мускулатури більш типовий для алергічної природи захворювання.
Розвитку обструкції сприяють наступні анатомо-фізіологічні особливості в дітей:
• бронхи в маленьких дітей мають менший діаметр, ніж у дорослих;
• вузькість бронхів і всього дихального апарату значно збільшує аеродинамічний опір. Так, набряк слизової бронхів усього на 1 мм викликає підвищення опору току повітря в трахеї більше ніж на 50 %;
• для дітей раннього віку характерні податливість хрящів бронхіального тракту, недостатня ригідність кісткової структури грудної клітки, що вільно реагує втягненням поступливих місць на підвищення опору в повітроносних шляхах, а також особливості положення та структури діафрагми;
• велика кількість келихоподібних клітин, що виділяють слиз, і підвищена в'язкість бронхіального секрету, пов'язана з високим рівнем сіалових кислот;
• більш тривалий сон, переважне перебування на спині в перші місяці життя;
• частий плач;
• ранній дитячий вік характеризується недосконалістю імунологічних механізмів: значно знижене утворення інтерферону у верхніх дихальних шляхах, сироваткового і секреторного імуноглобуліну А, знижена також функціональна активність Т-системи імунітету.
Початок захворювання визначається симптомами ГРВІ: субфебрильна та фебрильна температура тіла, катаральні прояви, порушення загального самопочуття, яке напряму залежить від збудника. Бронхообструктивний синдром зазвичай розвивається на З–4-й день ГРВІ та проявляється експіраторною задишкою, гучним свистячим диханням, розсіяними сухими та різнокаліберними вологими хрипами в легенях. Поступово збільшуються частота дихання та тривалість видиху. Дихання стає шумним і свистячим. Бронхообструктивний синдром клінічно проявляється шумним диханням із свистячим видихом, який чути на відстані від хворого (wheezing). Свистяче дихання пов'язане з тим, що в просвіті бронхів відбувається зміна в'язкості секрету – він "підсихає", що призводить до появи хрипів, що дзижчать (низьких), або свистячих (високих) сухих хрипів. Ураження бронхів має поширений характер, тому аускультативна картина хрипів однаково симетрична над всією поверхнею грудної клітки, що змінюється після покашлювання. Чим молодша дитина, тим частіше попри сухі хрипи можуть вислуховуватись вологі середньопузирчасті хрипи.
При огляді виявляються роздута грудна клітка, участь в акті дихання допоміжної мускулатури та втяжіння податливих місць грудної клітки, роздування крил носа. Нерідко виявляються періоральний ціаноз, блідість шкірних покривів, неспокій дитини, яка нерідко старається принята вимушене сидяче положення. Перкуторно знаходять ознаки здуття легень: коробковий відтінок легеневого звуку, звуження меж відносної серцевої тупості, грудна клітка збільшена в передньо-задньому розмірі.
Рецидиви обструктивного бронхіту завжди пов'язані з ГРВІ та зазвичай припиняються у віці до 3–4 років.
Повторні епізоди гострого бронхіту тривалістю 2 тижні і більше, що діагностуються по 2–3 рази на рік і більше на фоні респіраторних вірусних інфекцій, визначаються як рецидивуючий бронхіт (J40.0). Клінічні та рентгенологічні прояви в період захворювання відповідають ознакам гострого бронхіту. Зустрічається переважно в дітей перших 4–7 років життя.
Гострий бронхіоліт
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострий обструктивний бронхіт“ на сторінці 1. Приємного читання.
