У клінічній картині кишкових дисбіозів виділяються такі синдроми: інтоксикаційний, діарейний, дискінетичний, больовий, астеноневротичний, дермоінтестинальний та мальабсорбції (вторинний).
У дітей раннього віку в разі кишкового дисбіозу спостерігаються зригування, блювання, зниження темпів наростання маси тіла, неспокій, порушення сну. Випорожнення можуть бути у великій кількості, рідкими або кашкоподібними, пінистими з білими грудочками, зеленкуватими, з кислим або гнильним запахом. Больовий синдром має нападоподібний характер, він з'являється після їди й супроводжується здуттям живота, бурчанням, позивами на дефекацію.
При виникненні синдрому порушеного кишкового всмоктування в клінічній картині переважає діарея з гнильним бродінням, стеаторея (наявність нейтрального жиру або жирних кислот та мил у випорожненнях), метеоризм, зниження маси тіла, симптоми полі- гіповітамінозу. Розвивається інтолерантність до багатьох харчових інгредієнтів і токсико-дистрофічний стан. У патологічний процес втягується гепатобіліарна система та підшлункова залоза, виникає дефіцит ферментів, жовчних кислот, що поглиблює синдроми порушеного травлення (мальдигестії) та всмоктування (мальабсорбції) та немовби замикає порочне коло обмінних процесів в організмі. Накопичуються макромолекули не повністю перетравленої їжі, що стають алергенами. Мікробне декарбоксилювання харчового гістидину збільшує кількість гістаміну в організмі. В умовах ушко дженої слизової оболонки кишки різко знижується продукція гіс- тамінази, що має блокувати (нейтралізувати) гістамін. Природно, що в умовах дисбіозу втрачається фізіологічна функція нормальної кишкової флори, пов'язана з руйнування алергенів. Сукупність вищезгаданих чинників сприяє розвиткові алергодерматозів різного ступеня тяжкості (дерматоінтестинального синдрому).
У дітей старшого віку можуть бути тривкі запори, нестійкі випорожнення, кишкові кольки, гіпер- та гіпомоторні дискінезїї кишечника. Діти скаржаться на відчуття повноти, розпирання, відрижки. Погіршується апетит. При тривалому та стійко рецидивуючому кишковому дисбіозі розвивається інтоксикаційний та астенічний синдроми.
Діагностика кишкового дисбіозу
Сьогодні відомі такі методи діагностики кишкового дисбактеріозу:
• бактеріологічне дослідження мікрофлори випорожнень (у сучасних умовах під час вивчення нормальної кишкової мікрофлори важливо диференціювати облігатно-анаеробні грампозитивні бактерії (крім досить відомих біфідо- та лактобактерій потрібно виявляти ще еубактерії, пептострептококи, клостридії) та облігатно-анаеробні грамнегативні бактерії (бактероїди, фузобактерії, вейлонели);
• дихальний водневий тест для експрес-діагностики кишкового дисбіозу (дає лише якісну оцінку ступеня колонізації тонкого кишечника мікробами без можливості визначення їх видового складу);
• дослідження тканинного білка й муцину в фекаліях;
• газорідинна хроматографія (виявлення у фекаліях летючих жирних кислот – оцтової, валеріанової, капронової, ізомасляної тощо);
• визначенння антилізоцимної ДНКазної та РНКазної активності;
• іонна хроматоргафія (виявлення біогенних амінів, жовчних та карбонових кислот, ароматичних сполук);
• високовольтажний електрофорез на папері з метою виявлення β-аспартилгліцину, β-аспартиллізину, β-аланіну, 5-аміновалеріанової та γ-аміномасляної кислоти тощо;
• дослідження мікрофлори в біоптаті порожньої кишки, отриманому під час ендоскопічного дослідження, – найточніший метод, який, проте, через технічні складнощі не може застосовуватися досить широко;
• копрологічне дослідження. У разі дисбіозу, що супроводжується гнильною диспепсією, кількість калу збільшена, відмічається лужна реакція, різкий гнильний запах, характер випорожнень рідкий, багато м'язових волокон і сполучних тканин. Реакції на крохмаль, неперетравлену клітковину, слиз позитивні. Різко збільшена кількість аміаку, що виділяється. При дисбіозі з бродильною диспепсією кількість калу збільшена, характер випорожнень – кашкоподібний, пінистий, реакція різко кисла; визначаються м'язові волокна й жирні кислоти. Реакції на крохмаль, переварену, неперетравлену клітковину різко позитивні.
Клінічні ознаки кишкового дисбактеріозу в дітей малоспецифічні й зустрічаються при інших захворюваннях.
Диференціальна діагностика. Кишковий дисбіоз насамперед необхідно диференціювати з гострими кишковими інфекціями, неспецифічним виразковим колітом та синдромом мальабсорбції. Декомпенсований кишковий дисбіоз сприяє прояву вторинного синдрому мальабсорбції.
Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініка кишкового дисбіозу“ на сторінці 1. Приємного читання.
