TextBook — А отак! — Тібальд спішився, підійшов до Марґарити і простягнув їй руку. — Дозвольте я вам допоможу.
— Що?
— Зійти з коня.
— Навіщо?
— Щоб негайно приступити до роботи над трактатом. Заодно перевіримо — можливо, і у вас негаразд з панчохами.
— Ага! Отже, ви набиваєтеся?
— А як набиваюсь, то що?
Марґарита весело пирхнула і зграбно зіскочила з сідла прямісінько в Тібальдові обійми. Їхні губи зімкнулися в палкому поцілунку.
— А ти добре цілуєшся, — сказала вона, перевівши дихання.
— Ви теж, — поділився своїм враженням Тібальд.
— Припини викати! — враз посуворішала Марґарита. — Ось за що я не люблю французів — вони навіть у ліжку кажуть мені „ви“. — Вона занурила пальці в його буйну чуприну. — Просто обожнюю брюнетів!
— Але ж і Красунчик, і Рікард Іверо блондини, — з ревнивими нотками в голосі зауважив Тібальд.
— Тим-то мені подобаються брюнети, — сказала Марґарита і знову поцілувала його. — Ну все, ходімо!
— Куди?
— Зараз побачиш. Пішли.
Тримаючи за поводи коней, вони піднялися на знайомий нам пагорб, який понад годину тому проминуло товариство під проводом Рікарда Іверо. Марґарита вказала на будинок, біля якого ми вже побували.
— Що це? — запитав Тібальд.
— Садиба лісника.
— Нівроку собі садиба лісника! Це більше схоже на мисливську резиденцію якогось вельможі.
— Так воно раніше й було. Але тепер тут мешкає лісник. І зараз ми відвідаємо його.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ L у якому Тібальд мириться з Марґаритою і зустрічається зі старим знайомим“ на сторінці 7. Приємного читання.