Розділ XLIII Сумне весілля

Принц Галлії

Сумне весілля

З легкої руки Марґарити словосполучення „сільське весілля“ завжди викликатиме в Філіповій пам’яті гнітючу атмосферу туги і приреченості, що панувала в маленькій каплиці Кастель-Бланко, коли настоятель невеликого монастиря, що в двох милях від замку, відправляв урочисту службу на честь молодої подружньої пари, Ґабріеля й Матільди. Низенький товстунець-абат з округлим благовидним лицем і добродушним поглядом ясно-сірих очей був так прикро вражений похоронним виглядом нареченої, що раптом заквапився і мало не наполовину скоротив усю церемонію, а заключне напуття взагалі промовив таким похмурим тоном, яким годилося б говорити „requiescat in pace“[41].

Задум Марґарити явно не вдався. Веселощі були підтяті під корінь, і широко розрекламоване нею сільське весілля перетворилося на бездарний і трохи моторошний фарс. На її превеликий жаль, падре Естебан, Бланчин духівник, єдиний священослужитель, до якого наваррська принцеса почувала щиру симпатію, категорично відмовився вінчати Ґабріеля й Матільду, заявивши, що не братиме ніякої участі в цьому, на його думку, богопротивному діянні, — і більшості гостей стало про це відомо. Можливо, з цієї причини на святковому банкеті молоді вельможі, випивши за здоров’я молодих келиха-другого, постаралися швидше забути про винуватців так званого торжества, і зайняти свої думки іншими, значно приємнішими речами.

Мало-помалу розкішна пиятика принесла свої результати. Присутні пожвавилися, на їхніх обличчях чимраз частіше стали з’являтися усмішки, посипалися жарти, пролунали перші невимушені смішки, а відтак вибухнув гучний гомеричний регіт. Бенкет врешті зрушив з мертвої точки і відразу ж понісся чвалом. Знатна молодь пиячила й веселилася, забувши про почуття міри і про пристойність, начисто іґноруючи будь-які умовності. Добряче налигавшись, Тібальд де Труа і Педро Оска стали женихатися до Марґарити з безцеремонністю сільських парубків, що упадають за мельниковою дочкою. А Філіп, що, всупереч своєму звичаю, сьогодні не поступався іншим пиякам, раз за разом причалював до Бланки з дуже нескромними пропозиціями — проте вона була ще не досить напідпитку, щоб прихильно поставитися до його упадань.

О десятій вечора п’яненька Марґарита оголосила, що молодим час лягати в ліжечко. На Філіпів подив, добра половина учасників бенкету, здебільшого неодружені молоді люди, зголосилися супроводжувати подружжя до їхніх покоїв. Лише трохи згодом він уторопав, що всі ці принци королівської крові вирішили взяти участь у грі, за якою вони доти лише поблажливо спостерігали з висоти свого сану, та ще жодного разу не спускалися до того, щоб самим вступити в сутичку за підв’язку молодої. Філіп ніяк не міг пропустити такого дивовижного видовища і пішов разом з ними, прихопивши з собою Бланку, якій забракло рішучості відмовити йому в товаристві. Збагнувши, в чім річ, за ними потяглася й решта присутніх на бенкеті.

Дорóгою осоловілі панове весело гомоніли і наввипередки відпускали на адресу молодят солоні жарти, а першу скрипку в цій какофонії, безперечно, грав Філіп де Пуатьє. Сперши свою центнерову тушу на плечі двох здорованів-лакеїв, він густим басом горлав якусь паскудну пісеньку вкрай непристойного змісту; її, либонь, розцінили б недоречною навіть на весіллі свинопаса з батрачкою. При цьому дехто з відносно тверезих гостей завважив вираз глибокої огиди, що спотворив бездоганно правильні риси обличчя дружини наслідного принца Франції, Ізабелли Араґонської.

Тим часом Філіп, міцно стискаючи Бланчину руку, обмізковував одну чудову ідею, яка оце щойно спала йому на думку: схопити даму свого серця на руки і, рішуче придушивши можливий опір, негайно віднести її до себе — а потім хай буде, що буде. Однак, зваживши всі за і проти, він дійшов висновку, що для такого сміливого й мужнього вчинку йому бракує щонайменше ще двох келихів доброго вина, і твердо вирішив при першій зручній нагоді надолужити втрачене. Ніби здогадуючись, які думки сновигають у Філіповій голові, Бланка сторожко позирала на нього, але вивільнити руку не намагалася.

Опинившись у просторій спальні молодят, розпалені вином вельможі більшістю голосів зажадали, щоб спершу Ґабріель роздягнув Матільду і лише потім віддав їм на розтерзання її підв’язку. У ті часи ще був досить поширений звичай перед першою шлюбною ніччю виставляти голу наречену на загальний огляд і в присутності бучної компанії друзів жениха вкладати її в ліжко. Принаймні Філіпові з Луїзою довелося це пережити, і тому він сп’яну підтримав цю вимогу, повністю зіґнорувавши благальні погляди Матільди, які вона кидала на нього, Бланку та Марґариту.

Важко зітхнувши, Ґабріель заходився виконувати бажання ясновельможного товариства. Від хвилювання його руки тремтіли, а на лобі виступив холодний піт. Матільду проймала нервова дрож; вона мерзлякувато щулилася під відверто оцінюючими поглядами вельмож і, палаючи від сорому, пристрасно благала небеса послати їй легку смерть.

Коли на дівчині лишилися тільки панчохи, туфлі й коротка спідня сорочка з тонкої напівпрозорої тканини, Бланка рішуче промовила:

— Годі вже, панове. По-моєму, досить.

У її дзвінкому голосі виразно пролунали владні і навіть трохи погрозливі нотки, що вмить протверезили всіх присутніх. П’яні хихотіння жінок, збуджені коментарі і хтиві ахання та охання чоловіків негайно припинилися, і в кімнаті запала ніякова мовчанка.

— Атож, — стримано озвалася Марґарита. — Мабуть, справді досить. А тепер, любі дами й одружені сеньйори, потісніться. Звільніть місце для сеньйорів неодружених, нехай вони трохи порозважаються.

Всі дами, одружені сеньйори і сеньйори, що віднесли себе до таких, квапливо відступили попід стіни, залишивши посеред кімнати сімох молодих людей, що жадали з’ясувати між собою, хто з них перший стане одруженим. Ґабріель опустився перед Матільдою навколішки, тремтячими руками зняв з її правої панчохи мереживну підв’язку і, глибоко вдихнувши, навмання кинув її через плече.

І пішло-поїхало!… Філіп безліч разів був присутній на весіллях, але ще ніколи не бачив так лютої боротьби за підв’язку нареченої. Глядачі голосно реготали, пронизливо вищали, дехто, зігнувшись навпіл, трясся в істериці, і всі дружно під’юджували забіяк, кожний з яких, роздаючи стусани направо й наліво, намагався підхопити з підлоги підв’язку і не підпустити до неї будь-кого іншого. Вибравши момент, відразу двоє з них, Педро Оска та Тібальд Шампанський, одночасно пірнули вниз, простягаючи руки до дорогоцінного талісмана, але зіштовхнулися лобами і, дружно скрикнувши від болю, гепнулися на підлогу. Інші п’ятеро навалилися на них зверху.

Злощасна підв’язка так і не дісталася нікому з семи претендентів. Вочевидь, у запалі боротьби хтось ненавмисно підчепив її і, не помітивши цього, зробив різкий рух — підв’язка відлетіла в куток кімнати і впала біля ніг Жоанни Наваррської.

— От і все, — поспіхом констатувала Марґарита, побоюючись, що захоплені боротьбою молоді люди чого доброго накинуться на її кузину. — Перемогла Жоанна… Гм. Це дуже до речі, сестричко. Тобі давно пора заміж.

Жоанна почервоніла і, приховуючи збентеження, швидко нахилилася до підв’язки — буцімто для того, щоб підібрати свій трофей.

— Ну, гаразд, друзі, — тим часом продовжувала Марґарита. — Повеселилися трохи, і досить, не будемо зловживати терпінням молодят. Нехай тепер і вони вступлять у протиборство… В любовне, певна річ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XLIII Сумне весілля“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Від автора

  • Пролоґ Філіп, двадцять перша весна

  • Розділ I Філіп, шістнадцята весна

  • Розділ II Походження

  • Розділ III Обличчя смерті

  • Розділ IV Кінець дитинства

  • Розділ V Мужчина

  • Розділ VI „В час, призначений Богом…“

  • Розділ VII Вигнання

  • Розділ VIII Дон Філіп, герцоґ Аквітанський

  • Розділ IX Бланка Кастільська

  • Розділ X Дон Філіп, принц Беарнський

  • Розділ XI Неприємна звістка

  • Розділ XII Шлюб — справа державна

  • Розділ XIII Амеліна

  • Розділ XIV у якому ми знайомимося ще з двома персонажами нашої повісті, щоб потім надовго попрощатися з ними

  • Розділ XV Марґарита Наваррська

  • Розділ XVI Король та його дочка

  • Розділ XVII у якому ми знову зустрічаємося з Бланкою Кастільською

  • Розділ XVIII у якому з’являється ще один герой нашої повісті

  • Розділ XIX Літо 1452 року в Ґасконі і в світі

  • Розділ XX Дорога

  • Розділ XXI „Творці історії“

  • Розділ XXII Гріхопадіння Бланки Кастільської

  • Розділ XXIII Божевілля Рікарда Іверо

  • Розділ XXIV Гріхопадіння Матільди де Монтіні

  • Розділ XXV з якого випливає, що пантера — теж кицька

  • Розділ XXVI Вечір сюрпризів триває

  • Розділ XXVII у якому ми разом з Марґаритою дізнаємося, чому Філіп відкидає доґмат про непорочне зачаття Сина Божого

  • Розділ XXVIII Тиха вода греблі рве

  • Розділ XXIX Знедолений принц

  • Розділ XXX Святе місце пусте не буває, або про те, як ґраф наочно пересвідчився, що коли дружина не спить зі своїм чоловіком, то вона спить з коханцем

  • Розділ XXXI Знечещена

  • Розділ XXXII у якому між іншим вирішується доля Матільди, а Філіп починає розуміти, що явно поквапився з переоцінкою цінностей

  • Розділ XXXIII у якому Філіп знайомиться з реґламентом турніру і дізнається про деякі подробиці з приватного життя Сімона

  • Розділ XXXIV Страшний сон Шатоф’єра

  • Розділ XXXV Переможець турніру та його королева[36]

  • Розділ XXXVI Королева любові та краси висуває претензії на ґалльський престол

  • Розділ XXXVII Сватання по-ґасконському

  • Розділ XXXVIII у якому Марґарита позбувається мани, а Філіп бачить солодкі сни

  • Розділ XXXIX Брат і сестра

  • Розділ XL Минулого не повернеш

  • Розділ XLI Ще трохи про братів та сестер

  • Розділ XLII Турнір і навколо нього

  • Розділ XLIII Сумне весілля
  • Розділ XLIV Рішучий штурм

  • Розділ XLV у якому Філіп стає боржником, а Ернан тим часом пиячить

  • Розділ XLVI у якому Філіп засвідчує, що не звик довго залишатися боржником

  • Розділ XLVII Нічна нарада

  • Розділ XLVIII про те, як Бланка опинилася в скрутному становищі і як скористався з цього Філіп

  • Розділ XLIX На вправного ловця звір сам біжить

  • Розділ L у якому Тібальд мириться з Марґаритою і зустрічається зі старим знайомим

  • Розділ LI Казка від Тібальда де Труа

  • Розділ LII Прозріння

  • Розділ LIII Ернан відмовляється будь-що розуміти

  • Розділ LIV Жоанна Наваррська

  • Розділ LV Зловмисник

  • Розділ LVI Рікард Іверо

  • Розділ LVII Викриття

  • Розділ LVIII Дочка Кастілії

  • Розділ LIX Сімон де Біґор пише листа[51]

  • Розділ LX у якому Філіпа крають сумніви, а Ернан устряває в чергову пригоду

  • Розділ LXI Таємна місія Ернана

  • Розділ LXII Новий любчик Марґарити

  • Розділ LXIII Звістки добрі, звістки погані…

  • Розділ LXIV Про марність світу цього

  • Розділ LXV Клавдій Іверо

  • Розділ LXVI Гелена Іверо

  • Розділ LXVII у якому число смертей, що так чи інакше стосуються Ернана, має тенденцію до зростання

  • Розділ LXVIII Крижаний подих смерті

  • Розділ LXIX Королеви не плачуть

  • Додаток 1 Дiйовi та згадуванi особи (відомості подані за станом на початок 1452 року; більш докладно про родинні зв’язки див. ґенеалоґічні таблиці) ГОЛОВНІ:

  • ІНШІ:

  • Додаток 2 Ґенеалоґічні таблиці

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи