Розділ «Пролоґ Філіп, двадцять перша весна»

Принц Галлії

Філіп, двадцять перша весна

Гори були високі, а нічне небо над ними — чисте та глибоке. В небі, оточений розсипом яскравих зірок, сяяв повний місяць, заливаючи примарним світлом велетенський древній замок, що тулився в міжгір’ї на високому пагорбі з пологими схилами, неподалік від гірської річки, яка швидко несла свої води з півдня на північ — з гір у долину.

Довкола замку, на схилах пагорба і біля його підніжжя, розкинулося місто. Як це часто буває, замок вельможі, розташований у глушині, але в стратеґічно важливому місці, притягував до себе людей, мов маґнітом, і поступово обростав будинками, де селилися лицарі та слуги, торговці й ремісники, придворні чини і просто дворяни дрібного копилу, що прагнули жити ближче до свого сеньйора.

Так і виникло це місто між гір. А з плином часу воно стало таким великим за тодішніми мірками, що було оточене зовнішнім фортечним муром і глибоким ровом, наповненим проточною водою з річки — завжди чистою та свіжою. Від головної міської брами починалася широка, добре утоптана дорога, що звивалася змією між сусідніми пагорбами і зникала вдалині серед гір.

Цієї пізньої пори і замок, і місто спали міцним сном, і дорога була майже безлюдна. Лише один-єдиний вершник, юнак років двадцяти, зодягнений у добротний дорожній костюм, повільно, мов би в нерішучості, їхав у напрямку замку. Час від часу він взагалі зупинявся й озирався довкола. В такі хвилини погляд юнака робився замріяним і трохи сумним, а затамована ніжність у його очах безпомилково вказувала на те, що цей гірський край був його батьківщиною, країною його дитинства, яку він, з власної волі чи то з примусу, залишив багато років тому і тепер, після довгої відсутності, знов опинився серед цих високих гір, де минули його дитячі літа. Той древній замок на пагорбі біля гірської річки колись був його домом…

Гори ті звалися Піренеї, річка — Ар’єж, замок — Тараскон, а юнак, про якого ми щойно згадували, був Філіп Аквітанський, ґраф Кантабрії та Андорри. Зрідка його звали Коротуном, бо вдався він невисоким на зріст, а найчастіше — Красивим або Красунчиком, і прізвисько це не потребувало якихось особливих коментарів. Філіп справді був дуже вродливий; у його бездоганно правильних рисах обличчя навіть найприскіпливіший погляд не віднайшов би ані найменшого ґанджу, а його розкішному золотавому волоссю позаздрила б чорною заздрістю мало не кожна красуня-білявка.

Щоразу, як його називали Красивим чи Красунчиком, Філіп поблажливо всміхався — загалом йому подобалося це прізвисько. Однак усмішка його враз робилася гіркою, коли він чув своє ім’я з епітетом Справедливий — так звали його батька, герцоґа…

Дон Філіп, герцоґ Аквітанський, принц Беарнський, маркґраф Іспанський[1], князь-протектор Ґасконі та Каталонії, був найзаможнішим і наймогутнішим з усіх ґалльських вельмож, включаючи й самого короля. Він володів Ґасконню — однією з п’яти історичних провінцій Ґаллії, а також Балеарськими островами в Середземномор’ї і майже всією Каталонією (що теж була провінцією Ґаллії), за винятком ґрафства Барселонського. Вплив у решті трьох провінціях — Провансі, Ланґедоку й Савойї — ділили між собою король, маркіз Ґотійський, герцоґ Савойський та ґраф Прованський; а в Лаґедоку, до того ж, помітну роль відігравали кастільські королі, які контролювали ґрафство Нарбонн.

Варто зазначити, що в останні сто років правління ґалльських Каролінгів[2], яких зазвичай називали просто Тулузцями, оскільки вони були з роду ґрафів Тулузьких, королівство Ґалльське являло собою вельми непевне територіальне утворення. Бувши фактично союзом самостійних князівств, лише номінально підлеглих королю, Ґаллія перебувала у стані хисткої рівноваги. Ворожнеча між двома наймогутнішими князівськими родами, герцоґами Аквітанськими та ґрафами Прованськими, що незмінно передавалася від батька до сина впродовж уже кількох поколінь, насправді була майже нічим не завуальованою боротьбою за ґалльський престол, яка набувала дедалі більшої сили в міру подрібнення королівського домену на окремі ґрафства. І лише завдяки підтримці з боку маркізів Ґотійських та герцоґів Савойських, чотирьом останнім королям Ґаллії вдавалося втримати в своїх руках кермо верховної влади.

А втім, у середині п’ятнадцятого сторіччя суперництво за королівську корону трохи вгамувалося, та цього приводу ніхто не мав жодних ілюзій — то було лише затишшя перед бурею. Після смерті в 1444 році шаленого Людовіка VI Прованського молодий король Робер III встановив опіку над його шестирічним сином-спадкоємцем і на якийсь час позбувся загрози своєму благополуччю зі сходу. Що ж до Аквітанії, то її теперішній герцоґ ніколи не висував претензій на королівський престол і ніколи (за винятком одного випадку, про що ми згадаємо в належному місці) не конфліктував з королівською владою.

Вже чверть сторіччя правив Ґасконню та Каталонією герцоґ Філіп III Аквітанський, і всі ці роки в його володіннях панували мир та злагода. Не бувши надміру честолюбним, він цілком задовольнявся тим, що мав, і ніколи не зазіхав на чужі землі. Нещасливий в особистому житті, герцоґ увесь свій час, всю свою енерґію, всі свої сили віддавав державним справам. Він відзначався винятковою безкорисливістю й загостреним почуттям відповідальності перед людьми, Богом і, що найголовніше, перед власним сумлінням. За його врядування Ґасконь, Каталонія та Балеари процвітали, зростав добробут всіх його підданих, безжально викорінювалася злочинність, дедалі менше селян йшло в лісові розбійники — почасти тому, що це стало надто небезпечним заняттям, та здебільшого через те, що герцоґ нещадно боровся зі свавіллям місцевого чиновництва, не дозволяючи йому серед білого дня грабувати простий люд. Отож і не дивно, що ґасконці та каталонці, які полюбляли нагороджувати своїх правителів влучними прізвиськами, називали герцоґа Філіпа III Аквітанського Справедливим…

Найменший син герцоґа, також Філіп, але прозваний Красивим, Красунчиком за свою вроду і Коротуном — за зріст, сумно всміхнувся й прошепотів з гіркотою в голосі:

— Справедливий… Довго ж мені довелося чекати твоєї справедливості!

Філіп нарешті прийняв рішення, повернув свого коня і попрямував геть від Тараскона.

„Ні, — вирішив він. — Перед батьком я з’явлюся при денному світлі, а не під покровом ночі. Хай він привселюдно скаже те, про що написав мені в листі. Нехай усі знають, що я не блудний син, який з каяттям повернувся до отчого дому, радше якраз навпаки… А зараз…“

Філіп приострожив коня, і той побіг швидше по широкій дорозі, що змією звивалася поміж пагорбами і зникала вдалині серед гір. Там, попереду, в двох годинах їзди звідси, розташувався замок Кастель-Ф’єро, родове гніздо ґрафів Капсірських, господарем якого був кращий друг дитинства Філіпа і його ровесник Ернан де Шатоф’єр.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пролоґ Філіп, двадцять перша весна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Від автора

  • Пролоґ Філіп, двадцять перша весна
  • Розділ I Філіп, шістнадцята весна

  • Розділ II Походження

  • Розділ III Обличчя смерті

  • Розділ IV Кінець дитинства

  • Розділ V Мужчина

  • Розділ VI „В час, призначений Богом…“

  • Розділ VII Вигнання

  • Розділ VIII Дон Філіп, герцоґ Аквітанський

  • Розділ IX Бланка Кастільська

  • Розділ X Дон Філіп, принц Беарнський

  • Розділ XI Неприємна звістка

  • Розділ XII Шлюб — справа державна

  • Розділ XIII Амеліна

  • Розділ XIV у якому ми знайомимося ще з двома персонажами нашої повісті, щоб потім надовго попрощатися з ними

  • Розділ XV Марґарита Наваррська

  • Розділ XVI Король та його дочка

  • Розділ XVII у якому ми знову зустрічаємося з Бланкою Кастільською

  • Розділ XVIII у якому з’являється ще один герой нашої повісті

  • Розділ XIX Літо 1452 року в Ґасконі і в світі

  • Розділ XX Дорога

  • Розділ XXI „Творці історії“

  • Розділ XXII Гріхопадіння Бланки Кастільської

  • Розділ XXIII Божевілля Рікарда Іверо

  • Розділ XXIV Гріхопадіння Матільди де Монтіні

  • Розділ XXV з якого випливає, що пантера — теж кицька

  • Розділ XXVI Вечір сюрпризів триває

  • Розділ XXVII у якому ми разом з Марґаритою дізнаємося, чому Філіп відкидає доґмат про непорочне зачаття Сина Божого

  • Розділ XXVIII Тиха вода греблі рве

  • Розділ XXIX Знедолений принц

  • Розділ XXX Святе місце пусте не буває, або про те, як ґраф наочно пересвідчився, що коли дружина не спить зі своїм чоловіком, то вона спить з коханцем

  • Розділ XXXI Знечещена

  • Розділ XXXII у якому між іншим вирішується доля Матільди, а Філіп починає розуміти, що явно поквапився з переоцінкою цінностей

  • Розділ XXXIII у якому Філіп знайомиться з реґламентом турніру і дізнається про деякі подробиці з приватного життя Сімона

  • Розділ XXXIV Страшний сон Шатоф’єра

  • Розділ XXXV Переможець турніру та його королева[36]

  • Розділ XXXVI Королева любові та краси висуває претензії на ґалльський престол

  • Розділ XXXVII Сватання по-ґасконському

  • Розділ XXXVIII у якому Марґарита позбувається мани, а Філіп бачить солодкі сни

  • Розділ XXXIX Брат і сестра

  • Розділ XL Минулого не повернеш

  • Розділ XLI Ще трохи про братів та сестер

  • Розділ XLII Турнір і навколо нього

  • Розділ XLIII Сумне весілля

  • Розділ XLIV Рішучий штурм

  • Розділ XLV у якому Філіп стає боржником, а Ернан тим часом пиячить

  • Розділ XLVI у якому Філіп засвідчує, що не звик довго залишатися боржником

  • Розділ XLVII Нічна нарада

  • Розділ XLVIII про те, як Бланка опинилася в скрутному становищі і як скористався з цього Філіп

  • Розділ XLIX На вправного ловця звір сам біжить

  • Розділ L у якому Тібальд мириться з Марґаритою і зустрічається зі старим знайомим

  • Розділ LI Казка від Тібальда де Труа

  • Розділ LII Прозріння

  • Розділ LIII Ернан відмовляється будь-що розуміти

  • Розділ LIV Жоанна Наваррська

  • Розділ LV Зловмисник

  • Розділ LVI Рікард Іверо

  • Розділ LVII Викриття

  • Розділ LVIII Дочка Кастілії

  • Розділ LIX Сімон де Біґор пише листа[51]

  • Розділ LX у якому Філіпа крають сумніви, а Ернан устряває в чергову пригоду

  • Розділ LXI Таємна місія Ернана

  • Розділ LXII Новий любчик Марґарити

  • Розділ LXIII Звістки добрі, звістки погані…

  • Розділ LXIV Про марність світу цього

  • Розділ LXV Клавдій Іверо

  • Розділ LXVI Гелена Іверо

  • Розділ LXVII у якому число смертей, що так чи інакше стосуються Ернана, має тенденцію до зростання

  • Розділ LXVIII Крижаний подих смерті

  • Розділ LXIX Королеви не плачуть

  • Додаток 1 Дiйовi та згадуванi особи (відомості подані за станом на початок 1452 року; більш докладно про родинні зв’язки див. ґенеалоґічні таблиці) ГОЛОВНІ:

  • ІНШІ:

  • Додаток 2 Ґенеалоґічні таблиці

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи