TextBook Тиха вода греблі рве
Лише за півгодини після зіткнення з Філіпом Ґабріель врешті наважився піти далі. За цей час він анітрохи не заспокоївся, навпаки — ще дужче розпалився і геть розтріпав своє волосся та одяг, коли несамовито кидався від стіни до стіни, охоплений найсуперечливішими почуттями.
На поверсі фрейлін було темно, хоч в око стрель, тому Ґабріель видобув з кишені недопалок свічки і запалив її від кресала. Потім він перетнув з кінця в кінець довгий коридор і опинився на початку іншого, обабіч якого через кожні сім-вісім кроків вишикувалися в два рівні ряди невеличкі дверцята.
Ґабріель підійшов до п’ятих дверей зліва. Зо хвилю він стояв непорушно, збираючись на рішучості, і вже наважився був постукати, аж раптом розташовані навпроти двері тихо розчинилися і в коридор вислизнув Сімон де Біґор зі свічкою в руці.
— Ґабріелю! — здивовано вигукнув він. — Ти? Оце так сюрприз!
— Ради Бога, тихше! — крізь зуби просичав Ґабріель. — Нащо кричати? Ходімо, швидше!
Він схопив розгубленого Сімона за лікоть і силою потягнув його за собою.
— Що сталося, друже. Чому…
— Замовч, бовдуре!
Повернувши за ріг, Ґабріель зупинився і лише тоді відпустив Сімонову руку.
— Що це з тобою? — розгублено запитав той. — Якого дідька…
— А ти якого дідька? Розкричався, мов на базарній площі. Чого доброго, дівчата ще злякаються і зчинять ґвалт.
Сімон гмикнув:
— Так, твоя правда. Але уяви мій подив, коли я побачив тебе… — Раптом очі його округлилися. — Біля дверей Матільди? Ти був у неї?
Ґабріелеві щоки запаленіли.
— Ні, не був, — хрипко відповів він. — Ні в кого я не був.
— А чому ж ти тут?
— Ну… Власне… Просто так, гуляю.
Сімон пирхнув:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXVIII Тиха вода греблі рве“ на сторінці 1. Приємного читання.