Розділ XXIX Знедолений принц

Принц Галлії

Знедолений принц

Було близько першої попівночі, та все не згасало світло в кабінеті Александра Біскайського. Сидячи у зручному кріслі за широким письмовим столом, він уважно вивчав пожовклі від часу сувої, скріплені печатками короля та канцелярії Сенату, і датовані чотирма попередніми сторіччями. Іноді він переривав читання і впадав у глибоку задуму, відчужено дивлячись у простір перед собою; потім повертався до дійсності і брав наступний сувій.

— Нічого нема, — нарешті, пробурмотів ґраф, відклавши убік останній документ. — Анічогісінько… Прокляття!…

Він забарабанив пальцями по столу і вже вкотре нетерпляче поглянув на годинника.

„Дивна річ! До чого така потаємність, хай йому біс? Не інакше, як щось назріває. Щось дуже важливе… Але що?…“

Раптом за його спиною почувся тихий скрип дверей. Александр різко озирнувся й побачив на порозі кімнати свою сестру Жоанну.

— Що таке, люба? Пізно вже.

— Я не можу заснути, Сандро. Я так скучила за тобою, а ти щойно приїхав — і відразу за справи. Невже вони не зачекають?

— Справи ніколи не чекають, сестричко. І взагалі, даремно ти прийшла. Якщо дядько дізнається, що ти була в мене вночі, знову почне дорікати: „Ах, донечко, ти розриваєш моє серце!…“

По губах Жоанни ковзнула вимучена усмішка.

Брат лагідно дивився на неї — єдину істоту, яку він по-справжньому любив, водночас зневажаючи всіх інших, лютою ненавистю ненавидячи весь світ, що так жорстоко й підступно повівся з ним. Онук короля, син його старшого сина, що з дурного розуму помер раніше за батька, Александр був позбавлений дідом законного спадку — королівської корони. Покійний король Рікард, бувши вельми прихильним до меншого сина, теперішнього короля, дуже неприязно ставився до старшого, а після його смерті переніс усю свою нелюбов на Александра. Він примусив його, одинадцятирічного хлопчака, зректися від всіх прав на престол, і відтоді Александрове життя було отруєне ненавистю, злобою й заздрощами. Упродовж багатьох років йому ні вдень, ні вночі не давала спокою думка, що якби його батько не був таким непокірливим сином, то Александром Х, королем Наварри, була б інша людина. А саме — він, Александр Біскайський.

Рік за роком, крапля за краплею, ця отрута дедалі глибше проникала в його душу. Поступово його серце зашкарубіло, він перестав вірити в Бога й боятися пекла, попервах безсилу й нестямну лють змінили глибокий цинізм, холодний розрахунок і повсякчасне лицемірство. Александр не мав жодного друга, він узагалі забув, що означає слово „дружба“. Всі його думки та почуття підкорялися одному імперативу: будь-що повернути собі втрачену корону, і з огляду на це він поділяв людство на три табори — тих, хто стоїть йому на заваді, тих, кого він може використати для досягнення своєї мети, і тих, хто ні зашкодити, ні посприяти йому неспроможний. До цих останніх він ставився з презирством і зневагою, як до нижчих істот, однак старанно приховував це, а при потребі міг навіть вдавати з себе приязного та доброзичливого, і робив це так майстерно, майже віртуозно, що мало кому вдавалося роздивитись за зовнішнім лоском блискучого й респектабельного вельможі потворну суть озлобленого, безпринципного владолюбця.

Одружуючись із Бланкою, ґраф вбачав у ній не жінку, не майбутню супутницю життя, а передусім один із засобів здійснення своєї заповітної мрії. Знаючи про ніжну любов наслідного принца Альфонсо до старшої із своїх сестер, він розглядав цей шлюб, як вельми вдалий у тактичному і стратеґічному плані хід. Наваррський король, між іншим, гідно оцінив дипломатичний успіх небожа і двічі за останні півроку відправляв його на чолі нечисленного й погано підготовленого війська на придушення селянських заколотів у Країні Басків, потайки сподіваючись, що там він зустріне свою смерть.

Та всі надії Александра розсипалися на порох, коли Бланка дізналася про його зв’язок з Жоанною. Сама по собі її відмова ділити з ним ліжко не дуже засмутила його; куди гірше було те, що після цього вона почала ставитися до нього з відвертою ворожістю. Було б щонайменше наївно пояснювати це крайньою побожністю Бланки, її святенницькими забобонами і, як наслідок, глибокою огидою, яку вона почувала до кровозмішення. Якби Александр був порядною людиною, вона б, звичайно, простила його, як простила Жоанну, тим більше що його порочний зв’язок з сестрою тривав лише кілька місяців і припинився задовго до одруження. Проте нам відомо, за яких обставинах був укладений їхній шлюб. Від самого початку Бланка не мала ніяких ніжних почуттів до Александра і вже на другому тижні подружнього життя повністю розчарувалася у ньому, а ще за тиждень зненавиділа його всіма фібрами душі. Вона була дівчина розумна і спостережлива, досить швидко в неї склалася цілісна картина його ницої натури, і вона з жахом зрозуміла, щó за людина її чоловік і якими спонуканнями він керується.

Давній гріх Александра став лише мотивом для розриву, та ніяк не його причиною, хоча Бланка, можливо, вважала інакше. Вона без найменшого докору сумління шантажувала його, погрожуючи викриттям і шлюборозлучним процесом. Украй непевне становище ґрафа ще погіршилося, коли Альфонсо зійшов на престол. Якщо тепер Бланка захоче позбутися чоловіка і звернеться за допомогою до брата, то решту свого життя Александрові доведеться провести в бігах, переховуючись від всюдисущих убивць, скеровуваних рукою кастільського короля. Одна-єдина слабкість обернулася для ґрафа Біскайського справжньою катастрофою. Іронією долі, єдине чисте й непорочне, що ще лишалося в ньому, було кохання до рідної сестри — почуття, що в усі часи однаково суворо засуджувалось і церквою, і суспільством.

Сама Жоанна почувала до Александра швидше жалість, ніж правдиве кохання. Значно глибшим і серйознішим її захопленням був Рікард Іверо, якого вона всіма правдами та неправдами прагнула оженити на собі. А що ж до брата, то Жоанна була, мабуть, єдиною людиною в світі, що знала його справжню вдачу і, разом з тим, не пройнялася до нього відразою; вона єдина по-справжньому розуміла його — а розуміючи, співчувала. За позірною шляхетністю, за старанно прихованою ницістю їй бачилася стражденна душа, скалічена жорстокою дійсністю, образами та приниженнями, що їх він зазнав у дитинстві. З нею і лише з нею він ставав таким, яким був від природи — людяним. Поступившись на початку минулого року наполегливим домаганням брата, Жоанна сподівалася, що кохання, нехай і гріховне, бодай трохи пом’якшить його серце, вгамує несамовиту ненависть до людей. Та на жаль, її надії не справдилися…

Жоанна підсунула ближче стілець і сіла, спершись ліктем на край заваленого паперами стола.

— Все мрієш про корону?

— Саме так, — кивнув Александр. — Мрію. Мрію і тільки. Сьогодні, в певному сенсі, знаменний день. — Оце, — він указав на розкидані по всьому столу сувої, — останні з документів, де бодай побіжно згадується про успадкування наваррського престолу. Так, принаймні, стверджує Мондраґон. Він каже, що за час моєї відсутності перерив увесь державний архів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXIX Знедолений принц“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Від автора

  • Пролоґ Філіп, двадцять перша весна

  • Розділ I Філіп, шістнадцята весна

  • Розділ II Походження

  • Розділ III Обличчя смерті

  • Розділ IV Кінець дитинства

  • Розділ V Мужчина

  • Розділ VI „В час, призначений Богом…“

  • Розділ VII Вигнання

  • Розділ VIII Дон Філіп, герцоґ Аквітанський

  • Розділ IX Бланка Кастільська

  • Розділ X Дон Філіп, принц Беарнський

  • Розділ XI Неприємна звістка

  • Розділ XII Шлюб — справа державна

  • Розділ XIII Амеліна

  • Розділ XIV у якому ми знайомимося ще з двома персонажами нашої повісті, щоб потім надовго попрощатися з ними

  • Розділ XV Марґарита Наваррська

  • Розділ XVI Король та його дочка

  • Розділ XVII у якому ми знову зустрічаємося з Бланкою Кастільською

  • Розділ XVIII у якому з’являється ще один герой нашої повісті

  • Розділ XIX Літо 1452 року в Ґасконі і в світі

  • Розділ XX Дорога

  • Розділ XXI „Творці історії“

  • Розділ XXII Гріхопадіння Бланки Кастільської

  • Розділ XXIII Божевілля Рікарда Іверо

  • Розділ XXIV Гріхопадіння Матільди де Монтіні

  • Розділ XXV з якого випливає, що пантера — теж кицька

  • Розділ XXVI Вечір сюрпризів триває

  • Розділ XXVII у якому ми разом з Марґаритою дізнаємося, чому Філіп відкидає доґмат про непорочне зачаття Сина Божого

  • Розділ XXVIII Тиха вода греблі рве

  • Розділ XXIX Знедолений принц
  • Розділ XXX Святе місце пусте не буває, або про те, як ґраф наочно пересвідчився, що коли дружина не спить зі своїм чоловіком, то вона спить з коханцем

  • Розділ XXXI Знечещена

  • Розділ XXXII у якому між іншим вирішується доля Матільди, а Філіп починає розуміти, що явно поквапився з переоцінкою цінностей

  • Розділ XXXIII у якому Філіп знайомиться з реґламентом турніру і дізнається про деякі подробиці з приватного життя Сімона

  • Розділ XXXIV Страшний сон Шатоф’єра

  • Розділ XXXV Переможець турніру та його королева[36]

  • Розділ XXXVI Королева любові та краси висуває претензії на ґалльський престол

  • Розділ XXXVII Сватання по-ґасконському

  • Розділ XXXVIII у якому Марґарита позбувається мани, а Філіп бачить солодкі сни

  • Розділ XXXIX Брат і сестра

  • Розділ XL Минулого не повернеш

  • Розділ XLI Ще трохи про братів та сестер

  • Розділ XLII Турнір і навколо нього

  • Розділ XLIII Сумне весілля

  • Розділ XLIV Рішучий штурм

  • Розділ XLV у якому Філіп стає боржником, а Ернан тим часом пиячить

  • Розділ XLVI у якому Філіп засвідчує, що не звик довго залишатися боржником

  • Розділ XLVII Нічна нарада

  • Розділ XLVIII про те, як Бланка опинилася в скрутному становищі і як скористався з цього Філіп

  • Розділ XLIX На вправного ловця звір сам біжить

  • Розділ L у якому Тібальд мириться з Марґаритою і зустрічається зі старим знайомим

  • Розділ LI Казка від Тібальда де Труа

  • Розділ LII Прозріння

  • Розділ LIII Ернан відмовляється будь-що розуміти

  • Розділ LIV Жоанна Наваррська

  • Розділ LV Зловмисник

  • Розділ LVI Рікард Іверо

  • Розділ LVII Викриття

  • Розділ LVIII Дочка Кастілії

  • Розділ LIX Сімон де Біґор пише листа[51]

  • Розділ LX у якому Філіпа крають сумніви, а Ернан устряває в чергову пригоду

  • Розділ LXI Таємна місія Ернана

  • Розділ LXII Новий любчик Марґарити

  • Розділ LXIII Звістки добрі, звістки погані…

  • Розділ LXIV Про марність світу цього

  • Розділ LXV Клавдій Іверо

  • Розділ LXVI Гелена Іверо

  • Розділ LXVII у якому число смертей, що так чи інакше стосуються Ернана, має тенденцію до зростання

  • Розділ LXVIII Крижаний подих смерті

  • Розділ LXIX Королеви не плачуть

  • Додаток 1 Дiйовi та згадуванi особи (відомості подані за станом на початок 1452 року; більш докладно про родинні зв’язки див. ґенеалоґічні таблиці) ГОЛОВНІ:

  • ІНШІ:

  • Додаток 2 Ґенеалоґічні таблиці

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи