TextBook Тібальд не знав, що й сказати.
— Так, дружина, хто ж іще, — замість нього відповіла Марґарита. — То ти кажеш, що Господь привів тебе до цих країв?
— Так, ваша світлосте, він самий. Господь Всевишній.
— І це Всевишній призначив тебе лісником? — поцікавилася Марґарита.
— О, пані, не насміхайтеся! — серйозно промовив Ґотьє. — Лісником мене призначила пані Наваррська, але з благословення Господнього.
Принцеса пирхнула. А Тібальд спитав:
— То ти вже виконав волю Божу?
— Так, монсеньйоре, виконав. Все, що велів мені Господь, я зробив.
— Хвилечку! — озвалася Марґарита. — Щось таке я пригадую. Це не ти, часом, пустив стрілу у вікно королівського кабінету?
— Так, пані, я.
Тібальд здивовано втупився в Ґотьє:
— Це був ти?!!
Лісник мовчки кивнув.
— Але навіщо?
— Так велів мені Господь, монсеньйоре.
— Ти впевнений?
— Аякже! Я почув Його наказ. Така була воля Божа. І пані принцеса вважає так само.
— Га? — здивувалася пані принцеса. — З чого ти взяв, що вона так вважає?
— А з якого тоді побиту вона призначила мене лісником? — питанням на питання відповів Ґотьє. — Мене ж бо спершу до в’язниці запроторили. — Він гірко зітхнув. — Виявляється, всі лиходії несповна розуму.
Марґарита осміхнулася і прошептала Тібальдові латиною:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ L у якому Тібальд мириться з Марґаритою і зустрічається зі старим знайомим“ на сторінці 10. Приємного читання.