TextBook Зловмисник
А тим часом зодягнений у костюм віконта Іверо Сімон кружляв по своїх покоях, намагаючись імітувати Рікардову ходу. Ґастон д’Альбре, якому Ернан доручив проінструктувати Сімона, незадоволено морщився.
— Ну що ж, — сказав він урешті. — Будемо сподіватися, що злочинець купиться на твій капелюх. В актори ти явно не годишся.
— А може, облишимо цю витівку? — несміливо запропонував Сімон. — Нехай вартові схоплять його прямо в ґалереї…
— Е ні, друзяко! Не відкручуйся! Вони схоплять його лише в тому разі, якщо він розкусить тебе. Та все ж постарайся чесно відпрацювати ті години, що ти ніжився в ліжечку з Аделею де Монтальбан, тим часом як ми… Чорт! І що вона в тобі знайшла, що вирішила народити дитину саме від тебе, а не від мене, приміром… Втім, гаразд. — Ґастон підступив до Сімона і насунув йому на лоба капелюх з широкими кресами, що його останні кілька днів носив Рікард Іверо. — Так буде краще. Готуйся, хлопче. Скоро твій вихід на сцену.
У Сімона раптом затряслася жижки. Він мимохіть зацокотів зубами.
— М-мені вж-же й-йти?
— Ще ні. Почекай трохи, заспокойся. Нехай спільник першим прийде в ґалерею. А то ще побачить, що ти вийшов не з тих дверей… Та припини, врешті, тремтіти! Ну, прямо як дівча полохливе.
Поступово Сімонові вдалося угамувати тремтіння в ногах. Він навіть трохи підбадьорився і розправив плечі.
— Вже час?
— Мабуть, так. Довго затримуватися також небезпечно. Він може не дочекатися і, чого доброго, ще повернеться за віконтом. Ходімо.
— Ми так і підемо разом? — здивовано запитав Сімон.
— До входу в ґалерею. Я страхуватиму тебе — щоб ти не так хвилювався.
Вони вийшли з покоїв і крадькома дісталися до ґалереї. Д’Альбре легенько плеснув Сімона по спині і ледь чутно прошептав:
— З Богом, хлопче.
Сімон ввійшов у ґалерею і побачив кроків за п’ятдесят попереду себе чоловічу постать. Його зазнобило, а на лобі виступив холодний піт. Поза будь-яким сумнівом, то був зловмисник!
І він поманив його до себе!!!
У Сімона підкосилися ноги, але він з мужністю насмерть переляканої людини сміливо рушив назустріч своїй долі. Підійшовши до зловмисника, він так низько схилив голову, ховаючи обличчя під кресами капелюха, що Ґастон, який спостерігав за ним з-за рогу, про себе вилаявся:
„Негідний хлопчисько! Зараз він все зіпсує…“
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LV Зловмисник“ на сторінці 1. Приємного читання.