Розділ ІХ

Лицар з Кульчиць

Це літо видалося дуже дощове. Липень також не потішив доброю погодою: небо плакало й плакало. З-за Карпатських гір все лізли і лізли хмари й нависали над Самбірською землею. Мурашки чогось почали переносити свої мурашники на більш високі місця, миші стали пхатися з поля до хати. Знову полило: холодно, важко, занудливо. Земля відмовлялася приймати у себе воду, дорога розгрузла, перетворилася на багно, брудні потічки й струмочки потекли селом. Надворі було сіро й неприємно.

У такий час Юркові було особливо тяжко на душі. При роботі він забувався, занурившись у неї з головою. Тепер же, коли через дощ надвір годі було вийти, туга сильніше обіймала його серце – і він дедалі більше усвідомлював, що народився на цей світ не для того, щоб орати батьківську ниву та годувати корови. Він усе вдивлявся у дорогу, що вела ген із батьківської хати і манила його за собою. Думав про Січ.

– Дністер скоро вилиє, – сказав батько. – У Карпатах теж дощі, вода звідти прийде до нас – біда буде.

Кульчиці затоплення не боялися: були на горбах. Шкода було тільки урожаю, що вимакав.

– Радловичі, певно, невдовзі будуть плавати, – додав батько.

– І нехай собі їх пан трохи ноги намочить, – мовив Юрків молодший брат, що сидів і стругав щось ножем. Раптом затнувся: біля печі крутилася Мариня.

Юрій ще тоді забрав дівчину до своєї хати, аби Коналінські не заподіяли їй шкоди. Мариня допомагала по господарству та все виглядала свого Миколая. Пригода із Коналінськими почала забуватися: певно, поховали пани Вугерецькі свої хвости.

– Пан якраз і не намочить, бо поставив свій фільварок далеко від річки. Будуть плавати прості хлопи, – знову пробасив батько.

Юрій одягнув плащ і вийшов надвір. Від перелазу ноги понесли самі на сільський майдан. І не його одного: шляхта збиралася, у всіх на устах була тривога. Дощ поволі притих. Шляхтичі дивилися на величезні потоки води і калюжі, що текли селом.

– Треба їхати все обдивитися, – мовив Юрій, декотрі зі шляхтичів пристали на його пропозицію: Дашинич, Смуж, а також нерозлучні друзяки Ручка і Сметанка. За якусь хвилю вони уже їхали на конях у бік радлівського костела. Тривога чогось обіймала серце, як раптом почувся дзвін.

– Це з радлівської церкви. Певно, біда вже там, панове.

Шляхтичі приострожили коней і помчали ще швидше дорогою-болотом. Стали на горбку біля костела й роззирнулися.

– Матір Божа, – мовив хтось поруч із Юрком.

Навкруги все було затоплене. Дністер залив уже цвинтар і ту дорогу, якою кульчичани їхали минулої зими. Церква лишилася, як острів, зі всіх боків залита. Дорогу теж затопило, що вела і вверх села, до Дрогобицького шляху та панського фільварку, і на Діл, де стояли селянські хати.

– Біда, панове, треба рятувати людей. Гайда за мною! – гукнув Юрій і приострожив коня.

Вони не стали спускатися дорогою вниз, у воду, а повернули вправо й полями поїхали в об’їзд.

До села в’їхали біля старої хати Бакальців якраз навпроти вигону. Місцевість ця була нижча, тому й звалася Діл чи Долина. Вода тут була вже коням по груди, лилася до хат вікнами. Селяни метушилися, рятуючи своє добро, нажите важкою працею. Дністер напав уночі, так що під ранок село було уже затоплене. Всюди чувся лемент, гавкіт собак та ревіння худоби.

– Поможемо, – гукнув Юрій і зострожив коня. Його вороний крутив головою, іржав, не бажаючи далі лізти у воду. Боявся. Кульчицький спішився, роздягнувся, роззувся, закотив штани. Він бачив, як господар однієї хати кликав на поміч. Не вагаючись пішов туди, інші шляхтичі – за ним. Спочатку брів по пояс у воді, а коли та піднялася до грудей, махнув рукою – і пішов уплав.

У господаря топилася корова. Вона ніби сказилася від страху, нікого не підпускала до себе, аби відпустили з ланцюга. Насилу Юркові з товаришами вдалося її визволити, і тварина кинулася зі стайні. Свиню довелося витягувати кіньми на шнурку – вона дивом не втопилася. Таке ж саме було і в інших хатах: часом вода там діставала до самих стріх. Все навкруги було у воді, немов раптом утворилося жовте море. Бродячи й плаваючи по ньому, Юрій помагав виносили зерно, дітей, витягували худобу. Їхні коні саме стали у пригоді – допомагали неабияк.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лицар з Кульчиць» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІХ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи