Розділ ХХVІ

Лицар з Кульчиць

Тільки за якийсь час віденці зрозуміли, чого так раптово припинився цей обстріл. Турки нараз заметушилися й почали робити укріплення ззовні табору.

– Відсіч! – пробігло по мурах і покотилося додолу містом. Відень враз ожив, усі його мешканці висипали на мури, аби побачити, як християнська сила відгяняє мусульман від Відня.

На поміч і справді прибув король польський Ян ІІІ Собеський. Він об’єднався із військом Карла Лотаринзького і очолив загальний похід. Король поспішав у надії, що Кара-Мустафа не встигне приготуватися до відсічі, й, не чекаючи повної побудови мостів, почав переправлятися через Дунай.

Великий візир навіть заслону не поставив, аби перешкодити цій переправі. Можливо, він хотів заманити союзників на той берег і тут розбити дощенту або просто злегковажив тією загрозою. За цей час військо союзників форсувало Дунай і рушило у бік Відня. Війська Карла Лотаринзького рухалися вздовж Дунаю і скоро зайняли узгір’я Калєнберг. Собеський зі своїми полками пробивався крізь Віденський ліс і згодом зайняв праве крило.

Кара-Мустафа не став знімати яничарів із облоги Відня, Юрій бачив це й розумів, що то є велика помилка візира. Йому слід було б краще забезпечитися від удару з боку лісу, однак головнокомандувач поставив там тільки 13 тисяч кінноти на чолі з Абаз Сара Гусейн-пашою. У напрямку Кльстенбурга стояв Кара-Мегмет, а Ібрагім-паша – проти Нусдорфа.

– Бийте з гармат, аби наші визволителі чули ту канонаду і сміливіше ішли у бій! – наказав граф Штаргемберг. Усі чоловіки, які тільки здатні були носити зброю, стали на захист проломів, аби захистити місто від можливої атаки яничарів.

Битва почалася 12 вересня із артобстрілу військом Карла Лотаринзького позицій Ібрагіма-паші. Німецька піхота рушила рівним строєм, зупиняючись та б’ючи по турках із картечі. Яничари і спагії кинулися в атаку у надії зламати німецький шик, однак аркебузьєри трималися міцно і стали тиснути яничар. Карл хотів пробитися до Відня, однак це було не так легко й зробити.

Це був задум, маневр короля Яна, аби збити турків з пантелику. Карл Лотаринзький мусив відвернути увагу турків, бо головного удару мали завдати із правого крила союзницьких військ. Тут була сприятлива місцевість для удару важкої польської кінноти, до того ж Кара-Мустафа підвів замалий корпус яничарів.

Король Ян витримав паузу, а тоді дав знак. Гусарські корогви гетьманів Синявського та Яблоновського вишикувалися і ринули в атаку. Їхня їзда була важкою, аж земля гула від копит їхніх, закованих у броню коней. Вершники також були в панцирах та шоломах, позаду шурхотіло лебедине пір’я. Цей звук зводив з розуму не тільки коней ворога, а й самих ворогів лякав до смерті. Хто ж у Європі не знав славної полької гусарії! Турки також її добре пам’ятали ще від Хотина.

Кара-Мустафа і Гусейн-паша приготувалися до оборони. Мусульмани дико вигукнули «алла» і блиснули хижо ятаганами на сонці.

І тут сталося щось неймовірне. Турецьке «алла» раптом перекрив інший бойовий клич.

– Слава! Слава! – враз залунало понад бойовищем. Спантеличені турки почали оглядатися на своїх старшин, а ті й далі – на візира. Дикий страх раптом охопив їх, бо кого-кого, а тих шайтанів вони тут зустріти не сподівалися.

Легка козацька лава, вкрита своїми малиновими стягами і довгими бунчуками, вилетіла з-за спин гусарії, обігнала легко крилатих і першою летіла в бій. Раптом вдарили турецькі гармати, сипонули вогнем мушкети. І козаки і гусари попадали густо на землю. Почулися крики і дике іржання коней. Однак цей пекельний вогонь не зміг стримати такої шаленої атаки. Не рахуючи загиблих і поранених, козаки першими домчали до ворожої лави і, ніби гострим лезом, розпороли її навпіл. А вже тоді з розгону врізалася й гусарська залізна стіна. Від такої тяжкої атаки аж застогнали турецькі лави і почали відходити. Побачивши свою перевагу, король кинув іще три гусарські корогви.

Турки побігли. Побачивши, що кинулися навтьоки головні сили, побігли й інші, які тримали далі облогу Відня. За якусь годину окопи перед містом спорожніли, нажахані турки тікали поза міські мури в напрямку на Буду. Відень було звільнено. Сам Кара-Мустафа утік ганебно із поля бою.

Козаки і гусари доганяли яничарів уже біля самих стін і рубали немилосердно. У столиці цісарській ніби знову засвітило сонце, радісні погляди й посмішки засяяли на обличчях міщан, яким так багато довелося пережити за ці два місяці тяжкої облоги. Сам Юрій із гордістю дивився, як женуть турецьку силу геть від міста. На таку радість прийшла подивитися і його Марія-Урсула. Вона посміхалася, тримаючи руку на животі.

Турецьку армію було розбито дощенту. Недобитки тікали вздовж Дунаю, сподіваючись добігти до Буди. Король послав за ними в погоню легку кінноту, а між ними і козаків.

Цілий турецький обоз опинився тепер у руках польського короля. Було захоплено навіть намет Кара-Мустафи разом із зеленим прапором пророка. А скільки добра крім того було – то й не злічити!

Мешканці висипали із міста, бігали тепер по луках, де ще недавно товклися яничари і спагії. Віденці просто не вірили своєму щастю. Сам Юрій також пішов до турецького табору в надії зустріти там когось зі знайомих козаків.

Тим часом поляки вже ділили захоплену здобич – їм до рук потрапили несказанні багатства. Німці тільки стояли віддаля – левову частку здобичі забирав полький король, їм же лишалися недоїдки. Такий закон війни. І раптом попри табір пішла сумна козацька процесія. Юрій відразу не зрозумів, що тут відбувається, доки не вгледів труну. Козаки несли свого отамана, за ним вели коня. Побачивши цю процесію, навіть польська шляхта перестала дуванити табір, зупинилася, дивлячись на сумні козацькі голови та опущені знамена.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лицар з Кульчиць» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ХХVІ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи