Розділ ІХ

– Вибач, шановний аго. Але і вино, і тютюн, й інші зілля для курива для нас – харам. Велике зухвальство перед очима Аллаха бути правовірному п’яним від вина чи зілля, а тим більше на молитву іти. Тютюн хіба що невірним продавати можна, нехай вони труяться.

Ага посміхнувся:

– Приємно зустріти чоловіка, для якого закони шаріату важливіші за власну наживу. І що, продавав ти колись невірним тютюн?

– Не хочу мати справи з невірними – і не мав ніколи.

Юрко зауважив, що цей ага хоче у нього щось вивудити, тому треба слідкувати за кожним словом.

Тим часом раб приніс сніданок. Два Юрії помили руки і з великим апетитом заходилися їсти лаваш і шашлик з барана. Наситившись, вони взялися за горнята з кавою, а також закушували ізюмом та фісташками. Каву, хоч і була гаряча, випили швидко – звикли до неї. Ага звернув увагу і на це, тож підозри його поволі почали розсіюватися.

– Бачу, вам смакує. Ви давно отак ходите табором?

– Від учора. Буря нас збила з пантелику – ми мусили ховатися під якимось возом.

– Де ж ваш товар? Де слуги, коні, вози?

Кульчицький вигадував на ходу:

– Якраз шукаємо їх. Ми ходили по табору й збирали замовлення, бо не штука нарвати винограду й тримати в таку спеку. Хочемо, аби шановні аги куштували свіжий виноград, щоби насолодилися його запахом та соком.

– То де ваш товар, кажеш? – не відступав ага.

– Маємо зустрітися після обіду десь по дорозі до Калєнберга.

– Там уже крутяться неподалік невірні.

– Знаю, та вони не посміють напасти. Ховаються по норах, страхаються навіть тіні меча пророка Мухамеда.

Ага розправив бороду:

– Розкажи про Бєлград. Сам я із Анталії, і у тих краях не бував ніколи. Що ви там робите, як молитеся, що у вас цікавого?

Юрко зрозумів, що цей турок хоче затримати їх на довший час, неспокійно стало на душі козака. Та він не міг виказати свого хвилювання, хоча й відчував, що цей ага не довіряє йому. Юрій набрався терпіння і став поволі розповідати, ніби і справді нікуди не поспішає.

– Ми, як і всі правовірні, молимося п’ять разів на добу: зранку Фаджр, в обід Зухр, потім Аср, Магріб і нічна молитва Іша. Раз на рік ми здійснюємо хадж і твердо тримаємося посту у місяць Рамадан.

Далі Юрій почав розповідати азі про свою домівку у Бєлграді. Це місто знав добре, бо бував там частенько, а ще Михайлович багато розповідав. Так і зав’язалася розмова: турок був цікавий, багато випитував. Юрій розказував йому різні бувальщини, дещо вигадував. Ага залишився задоволений розмовою.