Розділ ХVІ. 1783 рік, околиця Відня

Лицар з Кульчиць

Австрійський Дунай іще спав, ніби втомлений кавалер, що протанцював цілу ніч на балу у Відні. Нівіть сонячне світло не здатне було розбудити його, хоча промінці уже подекуди лоскотали по спокійному плесу. Разом із річкою прибережні корчі також спали, і тільки де-не-де чувся крик якогось птаха… І зразу ж знову все засинало.

Селянин, що вів човна тихим дунайським плесом, повернув до берега, і скоро човен ткнувся носом у піщаний берег.

– Далі вже турки. Сидять на баржах, на човнах товчуться – можуть побачити.

Розвідники вискочили з човна.

– Там, збоку, стояла колись цегельня. Турки розвалили її, тепер там їхні пости, тож будьте обережні, – попередив селянин з човна. Кульчицький махнув рукою на прощання, і човен відчалив.

Два Юрії принишкли якийсь час на березі, аби добре вивчити місцевість і переконатися, що за ними ніхто не спостерігає. Переконавшись, вони рушили прибережними заростями, шукаючи зручного місця, щоб вибратися з них так, аби не побачили турки.

Коли хлопець із човна казав, що тут стоять турецькі пости, – не лукавив. Повсюди крутилися яничари, ніби вартували Дунай, щоб не втік, а ще товклися роз’їзди спагіїв. Розвідникам не було іншої ради, як залягти у кущах і чекати: їм довелося згадати про всю свою витримку, лежачи отак годинами й спостерігаючи. Турки метушилися, ходили взад-вперед, щось вигукували. Ще й гроза зібралася – полив дощ.

Добра мить настала близько обіду, коли агаряни чи то пішли молитися, чи обідати, чи мала змінитися варта. А може, турки просто поховалися від води, що лила з неба.

– Бог знову нам помагає, – сказав Юрій. – Гайда.

Не побачивши навкруги нікого, Кульчицький з Михайловичем вийшли зі своєї схованки і швидким кроком пішли у бік табору.

У турків, як і перший раз, було все спокійно. Вони намагалися заховатися від набридливого дощу, на який перетворилася злива. На двох купців ніхто особливо не звертав уваги, доки раптом розвідники не натрапили на гурт яничарів. Вони саме говорили про щось своє, як тут же перестали і почали уважно приглядатися до «купців». Не зважаючи на це, Кульчицький з Михайловичем пройшли повз них.

– Ти б знову заспівав, пане Юрку, – буркнув серб, відчувши спиною підозрілі погляди.

– Вдруге не пройде. Лихе я чую, братику. Видно, хтось із табору Карла шепнув туркам про нас, то вони й чекають. Давай розділимося: може, хоч одному дасть Бог дійти до Відня.

– Нехай буде. Що ж, пане козаче, тоді побачимося в місті, – мовив серб, підморгнув чорним, як балканська ніч, оком і звернув на другу стежку. Вони пішли, ніби й не знаючи один одного, прямуючи до віденських мурів, які вже були перед очима.

Розвідники вже були за табором, і їм лишилося тільки перетнути ворожі позиції, котрі щільним кільцем обложили місто. Треба перейти поле, перечекати десь до темряви і тоді перескочити повз турків. Кульчицький сторожко оглядався. Він зауважив, що яничари, які так підозріло на них дивилися, пішли за ними, а коли розвідники розділилися – рушили за Михайловичем. Вони пришвидшили крок, і відстань між ними почала скорочуватися: не наважуючись зачепити поважного купця, спочатку вирішили скрутити слугу.

Страх почав прокрадатися в душу Юрія. Чого вони йдуть за ним? Невже й справді запідозрили? Що ж, тоді доведеться ризикувати: або пан, або пропав – так легко Кульчицький не здасться.

Він прискорив крок у напрямку Відня. Ще раз поглянув на товариша – його зараз доженуть, зупинять, почнуть випитувати й забуруть із собою назад у табір. За ним, Кульчицьким, також будуть гнатися. Надія тільки на Михайловича, що він деякий час протримається, дасть Юркові можливість втекти.

Раптом кроки Кульчицького сповільнилися. Чи по-лицарськи оце так лишати товариша у біді, чи зробить таке справжній шляхтич, козак? Скільки ж то вони років уже разом із сербським побратимом?

Юрій повернувся, коли турки вже наступали сербу на п’яти. Он ага уже зібрався крикнути до Михайловича, аби той зупинився, як раптом Кульчицький гукнув:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лицар з Кульчиць» автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ХVІ. 1783 рік, околиця Відня“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи