Розділ 43

— Те, як хлопець розправився з Алакегом, багато про що говорить, — заперечив Ескалар.

Бреагор задумався:

— Можливо. Та в будь-якому випадку хлопчину потрібно тримати під ретельним наглядом. Якщо він втне щось подібне ще раз і це стане відомо жерцям! Темні зроблять усе можливе, щоб знищити Обраного або заграбастати.

Від цих слів стало не по собі.

— Тепер розумієш, що юнак повинен залишитись тут, — продовжував Бреагор. — Хоча було б краще, вивезти його з Сакарії, з цього зміїного кубла. У Алтакларі, на півночі Оздерії, є надійна людина, Стаклар. Так ось, у нього є невеличкий маєток на окраїні міста, туди і доправиш нашого Обраного. Але одразу повертайся. Наглядати за Айхо буде Стаклар, він має досвід у цих справах. Якщо потрібно — хай тримає під замком! — гримнув Бреагор.

Чим більше я дослухався до розмови, тим менше хотілось потрапити цим двом на очі. Недаремне Зуфар не довіряв геліонатам!

— А що робити з іншим юнаком?

— Та відпусти його на всі чотири сторони. Тільки так, щоб він і далі не знав, де знаходиться маєток.

— Схоже, Айхо нікуди не піде без товариша. Можуть виникнути проблеми, коли будемо плисти до Оздерії. Можливо, краще не викликати підозри і взяти їх обох на корабель? А на березі я вже знайду можливість їх розлучити.

Я не міг повірити. Невже Ескалар здатний на таку підлість?

— А ти впевнений, що ці двоє ще у домі і не втекли з-під носа?

— Заспокойся, Бреагоре. Ти ж знаєш, що із твого дому втекти не так просто. Я проходив повз кімнату і чув, як юнаки шепталися. Так що заспокойся. Айхо в наших руках.

— Декілька днів і відпливаєте. За хлопця відповідаєш власним життям.

Вельможа залишив Ескалара в роздумах. Ще деякий час маг непорушно дивився в бік нашого вікна. Пальці нервово перебирали зірвану квітку. Пелюстки безпомічно опадали. Кинувши покалічену рослину на стежку, геліонат швидко повернувся до будинку. Я, як ошпарений, кинувся назад до кімнати. Що, як Ескалар надумає перевірити? Якомога тихіше примостився на ліжку, але так і не заснув. Не давали тривожні думки. У нас є декілька днів, щоб вибратись звідси.

…У двері постукали досить рано.

— Вибачте, що розбудив.

Зайшов коротун, що вчора проводив на розмову до Ескалара.

— Господар снідає рано і чекає вас до столу. Але спершу, — зупинив нас слуга, — повинні належним чином одягтися, — і поклав на ліжко одяг, який не відмовився б носити і принц.

Зуфар щойно прокинувся і не зовсім розумів, що відбувається. А я після безсонної ночі, проведеної у роздумах, не хотів і бачити геліонатів. Та розумів, що тепер потрібно поводитись дуже обережно, щоб не провокувати підозр. Шкода, що коротун не дав можливості переговорити із Зуфаром. Слуга, наче щось відчував і не залишав наодинці. Навіть коли Зуфар попросив зачекати за дверима, доки вдягнемося. Прислуга відмовився і наполегливо попросив збиратися швидше.

— А чим господареві не подобається одяг, у якому я зараз? — і Зуфар демонстративно всівся в крісло.