Дивне і малозрозуміле відбувалося в шатрі у мага. Ескалар перемінився. Запропонував гарячого запашного напою, пригостив солодощами. Я ласо наминав, але все ще з осторогою зиркав на ілюзіоніста. Але тепер привітний і дружелюбний чоловік більше не вселяв страху. Навпаки, зацікавлено розпитував.
Хоч як мило поводився маг, я розповідав неохоче. Розказав лише про піратів, про діда, не згадуючи Воїнів Шаку і про те, що мандрую до Шанталії. Ескалар уважно слухав, пильно вдивляючись в риси обличчя. Від цього ставало незатишно. Але маг не зважав на збентеженість, продовжував розглядати:
— А ти впевнений, Айхо, що батьки померли?
Вкотре здивувавшись дивному запитанню незнайомця, я ніяково відповів:
— Дідусь сказав, що вони загинули від епідемії страшної хвороби одразу після мого народження.
— Зрозуміло, — сумно протягнув маг. — І ти їх зовсім не пам’ятаєш?
— Ні.
— А скільки маєш років?
— Чотирнадцять.
— Чотирнадцять… — задумливо повторив Ескалар. — А як звати діда?
— Радо! — лише встигав відповідати я.
Дивний незнайомець знизав плечима, і дуже обережно, немов боявся відповіді, запитав:
— А як звали… батьків?
— Айсолара й Сохломир.
— Не може бути… — Ескалар схвильовано бухнувся на стілець.
Раптом шатро розчахнулося, безцеремонно ввірвався охоронець Ракун-Саро:
— Айхо, негайно до капітана!
Від несподіванки я аж підскочив.
— Ну чого розсівся, не чуєш чи що?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11“ на сторінці 1. Приємного читання.