TextBook — Айхо, жерці не мають навіть знати про твоє існування! Їх надто багато, одному тобі їх не здолати!
Слова Едо змусили задуматись. Та тікати вже було запізно. Кроки наближались. Що ж робити? Я інстинктивно обернувся навкруги, шукаючи якогось закутку, знаючи наперед, що в печері його немає. Голоси звучали зовсім близько.
— Малий, стій і не ворушись, — почув я павука.
За якусь мить навколо з’явилась міцна густа сіра павутина, яку Едо змайстрував за лічені секунди. Я опинився ніби за кам’яною стіною, захищений від небезпеки. Хоча не міг нічого бачити, але чув, як увійшла чоловіча ватага.
— Він має бути десь тут! — почув грізний голос одного з жерців. — Шукайте скрізь, вона могла його сховати.
Я отетерів. Невже жерці знають про моє існування?! Вони шукають мене! Моторошне відчуття небезпеки на мить паралізувало свідомість. Здавалось, от-от знайдуть! І це очікування неприємно лоскотало нерви!
— Переверніть всі речі! Вона могла сховати його де завгодно! Дивіться краще в лахах!
Нашорошив вуха і зрозумів, що жерці шукають не мене! Не думаю, що я міг поміститись в купці одягу. Думка, що ворог все-таки не знає про моє існування, трохи заспокоїла і підбадьорила. Але що Есха могла приховувати?
— Атуре, ми нічого не знайшли, хоч все обшукали! Де ж стара могла його заховати? Нам що перевернути усю Вершину Тиші?
— Замовкни, йолопе! Якщо знадобиться, обшукаєте кожен камінець! Дивіться краще!
Я затамував подих, відчуваючи, як жерці копошаться просто переді мною. Серце закалатало сильніше, відчував, як воно вискакує з грудей і голосно пульсує у скронях. Адже я був захищений всього лиш павутиною! Її легко розірвати і виявити мене!
— Його тут немає, Атуре, ми все оглянули!
— От халепа! Ви завтра прийдете знову і обшукаєте ще раз.
Я почув шелест накидок та кроки, що віддалялись, і з полегшенням видихнув.
— Можеш виходити, Айхо, — прошепотів Едо.
Схвильований, я вибрався з павутини і здивовано оглянув сховок. З боку, де я переховувався, це було густе плетиво, а з боку жерців — звичайна кам’яна стіна.
— Друже, ти врятував мені життя! Не знаю, чи зможу колись віддячити? Але як тобі це вдалося?
— У мене теж є секрети, — зі смішинкою в голосі сказав павук, помітивши здивування. — А віддячиш, коли до кінця життя стоятимеш на боці Світла і захищатимеш до останнього. А зараз, мій хлопчику, я змушений тебе покинути…
— І ти, Едо?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 28“ на сторінці 1. Приємного читання.