TextBook Це катастрофа! Я не міг і не хотів вірити в те, що сподівання на порятунок розвіялися, як попіл на вітрі. Міцно заплющив очі, для певності закрив їх руками, в надії, що коли відкрию, жах скінчиться. І все виявиться страшним сном. Затримав подих… Очі відкривав повільно, дивлячись скрізь розчепірені пальці, які не наважувався забрати з обличчя. На мить зрадів, що не побачив мертвих чорних гір. Коли картинка нарешті склалася, мов пазл, я отетерів: наді мною, схилившись, стояла стара незнайома жінка. Її світлі, майже прозорі очі опинились на рівні з моїми. Я зробив спробу піднятися, та груди напоролися на щось холодне і гостре. Усмішка дурнувато застигла на устах. Я повільно підняв руки догори. Спритна бабця міцно тримала в руках справжнісіньку бойову шаблюку і, прижмурившись, з недовірою свердлила блискучими лукавими очима.
— Сиди на місці, малий! — нарешті сказала незнайомка, голос якої звучав на диво молодо та жваво. — Не…
Слова старої різко обірвалися. Бабця блискавкою шугнула в похмуре небо, неправдоподібно перевернулася в повітрі. Ойкіт і гучна відбірна лайка порушили мертву тишу. Тільки зараз я помітив, що ці неймовірні віражі жінка робила не сама. З темного бурхливого плеса води стирчало потворне гігантське щупальце небаченої істоти. Воно цупко обвило худеньке тіло старої і, здіймаючи темні неспокійні хвилі, потягнуло під воду. Нестримний жах жбурнув мене на землю.
Хотілося бігти і не зупинятись. Але я не міг просто взяти і втекти, навіть не спробувавши допомогти. Та раптом, так само несподівано, як і зникла, з-під води винирнула ціла і неушкоджена бабця, тільки трохи захекана.
— Чого дивишся, малий, допоможи вибратись! — крикнула вона.
Недовго думаючи, я кинувся на допомогу. Коли ми ступили на сушу, у воді з’явилося величезне щупальце, що безживно плавало на поверхні. Рука дивакуватої старої міцно стискала шаблю. Здивовано і трохи боязко глипнув на незнайомку, коли та безцеремонно витягла з-за пазухи один із моїх амулетів.
— Забираємось звідси! Я надто довго чекала, щоб дати харонові зжерти тебе!
І хвацько закинувши шаблю на плече, бабця по-молодечому покрокувала геть від берега, потягнувши спантеличеного мене за собою.
Розділ 19
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 18“ на сторінці 1. Приємного читання.