TextBook — Це я. — Тепер у голосі забриніли насторожені нотки. — Що вам треба?
Хлопчак відчув, як лихоманкове поколювання з хребта поширилося на спину. Це неймовірно! На кілька секунд він заціпенів, не вірячи, що відшукати Софійчиного батька виявилося так легко.
— Алло!
Сердитий вигук привів Марка до тями. Хлопчак сфокусувався на аркуші з накиданим планом розмови.
— Моє ім’я Марк. Я телефоную… е… моя сім’я живе у висотці, яку збудували на місці двоповерхового будинку, в якому колись жила ваша теща.
— Що вам потрібно? — повторив чоловік.
Марку здалося, що Ярмуш хоче кинути трубку, і він швидко заторохтів:
— Нічого. Я просто дещо знайшов. Дещо дуже дивне. Воно пов’язане з вашою сім’єю, і я подумав, що ви можете щось знати. Я знайшов ваш телефон і…
Чоловік лячно хрипнув, примусивши хлопця затихнути.
— Ви про Софійку? — запитання супроводжував клекотливий звук, як нібито Ярмуш ледь не вдавився, але вчасно встиг зупинити їжу в горлі. — Ви знайшли, де вона похована?
На таке заготовленої відповіді у Марка не було, та він уже достатньо опанував себе й не розгубився.
— Ні. Я знайшов певне місце, ем-м… неподалік мого будинку. Я точно знаю, що воно пов’язане із Соломією Соль. Можливо, воно також пов’язане з вашою дружиною чи донькою. — З динаміка не долітало жодного звуку, і хлопчак швидко зиркнув на телефон, злякавшись, що зв’язок перервався через брак коштів на рахунку. Таймер працював, чоловік продовжував уважно слухати, а нетривала пауза скерувала Маркові припущення в несподіване русло. Хлопчак навмання, не замислюючись, кинув: — А також із тим, що відбувалося наприкінці дев’яностих.
Семен Ярмуш, помовчавши, повільно промовив:
— Певне місце… Що за місце?
Марк передбачав таке запитання і механічно перемістив палець до накиданої на аркуші відповіді.
— Пробачте, я телефоную з мобільного, і в мене не так багато грошей на рахунку. Ми могли б зустрітися десь у центрі? Будь-коли, як вам зручно. Я знаю, що ви тривалий час не жили з сім’єю, і, мабуть, зараз думаєте, що вам ця зустріч ні до чого, але мені дуже…
Чоловік недослухав його.
— Так. Я можу. Просто зараз.
Ярмушів голос звучав якось дивно. Марк не очікував, що він так легко погодиться.
— Тоді-і-і… можна зустрітися в центрі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „75“ на сторінці 2. Приємного читання.