Розділ «44»

Марк німував, зацьковано зіщулюючись і незмінно туплячись у невидиму точку за метр від носа. Центнер вибухнув:

— Я сказав: ламай! — не випускаючи шиї, він підняв ногу й щосили гепнув ступнею по фанерному кругові. Контейнер-на-гіпотенузі тріснув, на підлогу полилася підсинена вода. — Розбий його!

Переросток легко нагнув Марка, наблизивши застигле лице до понівеченої установки. Хлопчак розставив руки та відчайдушно впирався долонями в обкладені кахлями перегородки поміж унітазами. Центнер трохи відвів Маркову голову й, налігши всією своєю вагою, тричі поспіль ударив ногою фанерний диск. Прямокутний трикутник по центру розвалився, фанерний диск тріснув, вода стікала в унітаз.

— ЛАМАЙ!

На очах у Марка виступили сльози, і він уперше відтоді, як його проти волі заштовхали до туалету, видушив із себе кілька слів:

— Не буду.

Центнер забрав ліву руку з потилиці, а тоді правою обхопив Маркову шию спереду, акурат під щелепою. Стиснув так, що хлопчак конвульсивно засмикався.

— Що ти сказав?

Бродовий відкинув восьмикласника від себе, переніс вагу на праву ногу, а лівою зацідив йому в тулуб. Переросток мітив у стегно, проте хлопчак не встиг випростатися, й удар припав на ліве підребер’я — під селезінку. Марк, зігнувшись навпіл, глухо хекнув і відлетів назад у куток. До нього підскочив Орест Мрозович і ще двічі копнув ногою.

— Ей! — Адріан став перед Центнером. — Легше, легше. Ти чого? Чого так збісився?

Бродовий вишкірився. М’ясиста верхня губа вигнулася літерою М.

— Він убив Тоху.

— Не гони. — Намагаючись достукатись своїми словами до свідомості товариша, Адріан зазирав просто в очі Центнерові. — Тоха помер, бо в нього зупинилося серце.

Бродовий не чув його.

— Потім щось сказав Гришиній, — Центнерові слова звучали так, наче він протискав їх крізь бите скло, — він загнав її на дах. Бля, не будь сліпим! Це він її вбив. А тепер він погрожує Терлецькій.

«Кому він, на хрін, може погрожувати? — подумав Адріан. — Глянь на нього».

Марк, скорчившись у позі ембріона, лежав у кутку, почервонілі, мокрі від сліз очі не відлипали від розтрощеної установки. Просто над його головою стримів Орест Мрозович, решта хлопців несамохіть відсторонилася. Навіть Єгор Лямчик зблід.

— Як погрожує? — запитав Адріан. Центнер не відповів. — Чувак, це…

Фесенко недоговорив.

Майже відразу після появи Бродового стало зрозуміло, що штовханиною конфлікт не обмежиться. Марк усвідомлював це не згірше від Єгора чи Ореста. Доки Адріан намагався заспокоїти Центнера, хлопчак тихцем присів навпочіпки, потім, спідлоба зиркнувши на старшокласників, ривком скочив на ноги та сіпнувся в бік дверей.