Розділ «2»

— Ага.

Судомна, заніміла посмішка.

— Не говори матері.

— Не буду.

Із внутрішньої поверхні бампера на сніг скапувала кров. Віктор став на коліно та зазирнув під машину. Днище також було темним від крові, де-не-де до захисної панелі поприлипали крихітні, вимащені кров’ю шматки шкіри й шерсть, але поза тим — більше нічого. Хай там кого вони збили, істоту проволокло під машиною, і тепер вона лежала на дорозі, десь позаду машини.

Хекнувши — з рота вилетіла хмарка пари, — Віктор підвівся. Марк сховав руки під пахвами й тремтів, аж зубами вицокував.

— Ну що? — запитав у батька.

Чоловік витягнув шию та понад дахом кросовера обмацав поглядом дорогу. Мотор приглушено працював. За кузовом підсвічена червоними габаритними вогнями у повітря здіймалася пара з вихлопної труби. Далі починалася пітьма. Жодних ліхтарів на узбіччі, жодних машин — ні ззаду, ні попереду. За десять метрів від автомобіля дерева обабіч дороги, сніг і навіть сама траса зникали, неначе провалюючись у наповнену завиванням вітру чорноту.

Чоловік подивився на сина й кивнув на «Nissan».

— Пішли, ти змерз.

Вони повернулися до салону. Опустившись у водійське крісло, Віктор механічно защебнув пас безпеки та поклав руки на кермо. Яна нахилилася до передніх сидінь. Її лице було блідим.

— Що там?

— Тріщина в бампері, — скупо прокоментував чоловік. — Але нічого серйозного.

— Кого ми збили? — хукаючи на долоні, запитав хлопець.

Віктор знизав плечима.

— Можемо розвернутись і поглянути.

Ніхто не заперечив. Навіть Яна промовчала. Так ніби це могло щось змінити. Так ніби це було аж так необхідно. Віктор секунду повагався, після чого відтиснув стоянкове гальмо, зиркнув у бокове дзеркальце, переконавшись, що позаду немає машин, і почав розвертатися. Злегка пробуксовуючи, «Nissan» перетнув невидиму під снігом розділювальну лінію та розвернувся на 180°.

Щойно світло фар витяглося вздовж осі дороги, Яна оглушливо кавкнула й затулила обличчя руками.

— Сука! — вихопилося у Віктора. — А-а… — верхня губа інстинктивно задерлась, оголивши верхні зуби.

«На хріна було розвертатися?!»