TextBook Ще якийсь час вона витратила на те, щоб посортувати документи. Оксана ретельно вдивлялася в кожен аркуш.
— Ну, все готово. А яке відношення ти маєш до фірми «Автодім»? — запитала дівчина, передаючи мені папери.
— Ніякого, а що?
— Та так, цікаво. Тобі зараз куди?
Я назвала потрібний мені кабінет.
— Я пройдуся з тобою, заодно й побалакаємо, — запропонувала Оксана.
— Чудова ідея, — погодилась я з задоволенням.
— Як рухається справа з пошуками Олександра, який зазіхав на твоє життя? — поцікавилась вона.
— Попросила одну людину знайти номер його телефону. Збираюся ще паралельно, за твоєю порадою, й іншим шляхом піти. Спало мені на думку, що одна з ревнивих жінок, закоханих у Олексія Никифоровича, має на мене зуб. Адже ніхто, загалом, і не знає, що він мене найняв як охорону… Та й він цього не афішує…
— Ось-ось, це правильно. Я ж тобі казала: завжди треба мати запасний вихід і варіант. До речі, тобі моя допомога не потрібна?
— Та поки що ні, сама впораюся. Але якщо будуть ідеї, ти повідомляй.
— Звичайно, в мене цих ідей цілий мішок. Тільки користі від них мало. Я ж і сама шукаю одну людину. Але в мене шансів мало…
— А що, батьки зі своїми можливостями допомогти не можуть? — здивувалась я.
— Зробили все, що могли, але, на жаль… Мені це не допомогло.
— То в чому річ, розповіси?
— Розповім. Хоча тут і розказувати нічого…
Півроку тому Оксана зважилася поїхати до знайомого в Мюнхен. Це була її перша поїздка «туди», тому до цього вона підійшла з усією серйозністю. Поїхала в аеропорт, щоб уважно вивчити розклад літаків туди й назад. Там звернула увагу на молодого чоловіка, який також уважно, як і вона, вивчав той самий розклад. Точніше, їй навіть здалося, що хлопцеві байдуже, куди летіти. Він виявився в черзі перед нею і довго «тероризував» касира тим, що до хвилин дізнавався про час відльоту, тричі змінював думку про те, куди ж йому летіти… А в Оксани ліміт часу, виклопотаний на роботі на такий важливий захід, катастрофічно закінчувався. І тут тактовність і ввічливість у дівчини випарувалися геть-чисто й вона накинулася на молодого чоловіка. На подив, він на її обурення зреагував цілком спокійно. Озирнувся й запитав:
— А ви куди летите?
Оксана трохи сторопіла, але відповіла, й при цьому, дала вичерпну інформацію, куди, якого числа й о котрій годині — навіть до кого.
— Ось і чудово, — посміхнувся хлопець. І звернувся до касира:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Агенція ведмежих послуг» автора Коробко Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „17“ на сторінці 5. Приємного читання.