Розділ «29»

Відверто кажучи, в мене аж голова розболілася від почутого. Треба було терміново обміркувати й переварити всю цю інформацію. Не щодня виявляється, що чоловік, якого ти вважала галантним і уважним, тим паче, з яким ти мало не провела чудову ніч (мамо, я вже всоте дякую тобі за твою нестриманість і наполегливість — ти не дала своїй дурнуватій дочці остаточно втратити розум і кинутися в обійми до начальника!), — не ідеальний. І до останнього не хотілося вірити в усе це. От якби можна було поговорити з Лєною… Але, на жаль…

Таке враження, що існувало дві Лєни. Бо ту, котру знала я… Неможливо навіть співставити з образом, описаним Галиною.

Дивувало й інше: розповідь про якихось Лану і Влада. Юля говорила мені, що Лєна в розмові обіцяла Олексієві Никифоровичу зробити все, щоб бути з ним. Тепер, я точно знаю, що Влад — це чоловік Лєни. Галина каже, що сестра Лєни була коханкою Олексія Никифоровича! А може, таємнича Лєна, яку я хотіла б знайти, і є сестрою Лани? Ух! Головне — не заплутатися! А ще я знаю, в кого розпитати про цього Влада. Стас!

Ми зустрілися за півгодини в парку й повільно походжали алеєю.

Розповідь Стаса я ретельно, якщо можна так сказати, фільтрувала від дурнуватого сленгу, бо наводити її дослівно з поясненнями в дужках було б не зовсім зручно.

Влад, як і більшість тепер шановних бізнесменів, колись був бойовиком у одному угрупованні. Але хлопець мав голову на плечах і дуже скоро відійшов від злочинного бізнесу, поступово налагоджуючи свою справу. Він торгував автомобілями. На нього працювало осіб із десять, котрі постійно їздили в Німеччину по «бевешні» машини, які користувалися великим попитом. Як Стас зміг налагодити контакти з закордоном, митниками й іншими, хто хотів дістати задарма шмат від пирога, ніхто не знає. Його фірма «Автодім» дуже скоро стала відомою в місті. Стас знав, що у Влада був партнер, але він завжди перебував у тіні й офіційно всі справи вів Влад. Та саме завдяки партнерові фірма процвітала. Навіть сам Влад кілька разів обмовився Стасу, що партнер був дуже головатий і міг продумати будь-яку комбінацію — як із найменшими витратами перегнати більше автомобілів, як менше заплатити податків і так далі. Словом, у бізнесі йому невимовно щастило.

Що ж до особистого життя, то тут усе було, як і має бути: у двадцять сім років Влад одружився. Про дружину, правда, ніхто нічого доброго сказати не міг. Хлопець сподівався, що коли ожениться на дівчині з провінції, то клопоту з нею буде набагато менше, але його сподівання не справдилися. Власне через це, коли Влад загинув, багато хто думав, що саме дружина винна в його смерті. Але… Дівчині що не день ставало гірше. Вона нікого не впізнавала, ні з ким не хотіла розмовляти, а потім взагалі виїхала з квартири. Де вона зараз, ніхто не знає, та й нікому вже не цікаво, що трапилося з дружиною Влада. Багато хто пам'ятає про неї тільки погане. Ходили плітки, що вона зраджувала чоловіка, але Влад навіть слухати не хотів таких доброзичливців.

— Стасе, а як він загинув?

— Кажуть, що Влад не впорався з керуванням. Але є ще одна версія: в хлопця відмовили гальма й він на великій швидкості врізався в будинок.

— Але ж могли ці самі гальма йому підпиляти, або якось зіпсувати в інший спосіб?

— А я тобі про що кажу! Влад був чудовим водієм. Тому ніхто й не вірив у його випадкову загибель. Усі були впевнені, що все підлаштовано. Але ти ж знаєш ментів, якщо докази не лежать у них під носом, то й злочину не розкриють. Відповідно, цю справу затерли. Хлопці взяли її в свої руки, але… Мали той самий результат. Нічого…

— Добре, але ти говорив про його дружину…

— Лєнку? Ну, й стерво ж було! Таких пошукати треба. Ти, Лерко в порівнянні з нею просто янгол із крилами.

— А що, бувають і без крил?

— Добре. Давай без жартів. Я не знаю, куди вона виїхала…

— Але знаєш, де жила раніше?

— Звичайно! Я не раз у гостях бував.

— А точну адресу пам'ятаєш?

— Ну, подруго, ти точно як Шерлок Холмс… Усе хочеш знати, — здивувався він. — Навіщо тобі адреса?