Існує чимало чинників, що зумовлюють токсичний ефект. Ці чинники можна класифікувати так:
• 1) тип токсичного чинника і форма його передачі;
• 2) умови реакції організму на отрути;
• 3) шлях потрапляння токсину;
• 4) тип організму, що зазнав впливу токсину.
Примітка 4. Необхідно тут взяти до уваги стан накопичення цієї речовини, а також її транспортування до організму (носій). Разом ці два чинники зумовлюють шлях (або спосіб) потрапляння токсину до крові. Наприклад, вуглеводні, що транспортуються з повітряним пилом, дуже швидко потрапляють до крові через легені, натомість вуглеводи, що переносяться з їжею, до крові потрапляють значно повільніше (перешкода стінок кишечнику).
Примітка 5. Залежно від часу впливу ксенобіотику на організм, а також залежно від місця його дії можна говорити про:
• отримання гострого місцевого ушкодження, при якому певний орган зазнає ушкодження протягом відносно короткого часу (секунди, хвилини);
• тривалу місцеву дію, при якій обраний орган зазнає ушкодження протягом тривалого часу (роки);
• гостре загальне отруєння, коли токсин, що діє протягом короткого часу, проникає до крові, а потім впливає на важливий внутрішній орган;
• тривалу загальну дію, коли токсин впливає протягом тривалого часу.
Примітка 6. Токсин може потрапити до організму через дихальний апарат, органи травлення і через шкіру. Остання з цих можливостей, тобто потрапляння через шкіру (резорбтивно), є одним із найпоширеніших способів потрапляння – шкіра безпосередньо і постійно зазнає впливу з боку забрудненого навколишнього середовища (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Схема адсорбції речовин через шкіру
Токсичні речовини шляхом дифузії або через волосяні канали, чи через сальні і потові залози зовнішнього прошарку дістаються до епідермісу, який дихає і здійснює метаболічні процеси, а отже, зазнає впливу токсичних речовин, які діють на нього. Наступний прошарок шкіри, власне шкіра, має безпосередній контакт із лімфатичними і кровоносними судинами, що полегшує проникнення токсинів. Окрім часу реакції та товщини ороговілого прошарку, істотним чинником, який зумовлює проникнення токсину, є властивості цього токсину. Через ліпофільну шкіру легше проникають неполярні сполуки, складніше – полярні. Транспортування полярних сполук через ліпідні прошарки можуть полегшити ензими з групи пермеаз, які переносять гідрофільні частинки через неполярні прошарки. Стан накопичення у випадку газів і рідини полегшує транспортування токсинів. Гази і рідина використовують волосяні канали або залози, що для твердих тіл є дуже складним. Тверді токсини мають спочатку розчинитися в поті або жирі на поверхні шкіри.
Ротовим шляхом (перорально), тобто через органи травлення, потрапляють до організму ті забруднювачі навколишнього середовища, які знаходяться в їжі та в питній воді. Для того, щоб токсин було всмоктано із тракту травлення, треба щоб він зазнав сорбції до крові. Шлях сорбції токсичних речовин до крові через тракт травлення є дуже складним (рис. 1.2). Через ліпофільні клітини слизистої оболонки, що покриває стінки шлунку, токсини потрапляють до крові.
Рис. 1.2. Схема шляху ксенобіотику в системі травлення
Дуже кислий розчин pH (~ 1,0) полегшує метаболічні процеси токсинів, а їхні неполярні продукти дифундують через стінки шлунку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Токсичний ефект“ на сторінці 1. Приємного читання.
