Свинець потрапляє до організму людини через дихальний апарат (пил і леткі сполуки, що перебувають у повітрі), а також разом із харчуванням і водою. Остання з цих можливостей є дуже суттєвою, зважаючи на факт користування старими водопостачальними системами, зробленими з свинцю. В таких системах відбувається корозія, у випадку якої до води потрапляє добре розчинний гідрокарбонат свинцю Pb(НС03)2.
Також зростаюча кислотність середовища спричиняє утворення хімічних форм свинцю, що є відносно добре розчинними. Певною спробою запобігти цьому є використання в деяких регіонах попередньо лужної питної води, що дає змогу утримати концентрацію розчинних форм свинцю в межах концентрацій, що дорівнюють 30÷40 µг/дм3.
Півперіод життя в організмі (t0,5) – час, необхідний для зниження вдвічі вихідного вмісту металу, який накопичився в органах або в організмі:
для організму загалом 5 років
у м'яких тканинах 21 день
у скелеті 20 років
Свинець впливає на кровотвірну і нервову системи, шлунково-кишечний тракт і нирки. Спричиняє анемію (оскільки включається до ланцюгу біосинтезу гема і скорочує період життя еритроцитів), а також енцефалопатію, зниження розумових властивостей, викликає гіперкінетичні або агресивні стани, шлунково-кишечні розлади, диспепсію, кольки, нефропатію.
Найбільш токсичною сполукою свинцю є тетраетилсвинець, який використовується як присадка до бензину.
Вмісту свинцю в повітрі присвячується дуже багато уваги, з одного боку, зважаючи на масштаб проблеми: спалення 1 літру бензину є рівнозначним з впровадженням до атмосфери 0,4÷0,7 г Pb, а з іншого боку, з огляду на легкість ресорбції пилів та летких сполук свинцю через дихальні шляхи. Процес ресорбції цих сполук свинцю відбувається з продуктивністю близько 50 %. Ресорбція свинцю з органів травлення є різною залежно від віку. У дорослих сягає 5÷10 % свинцю, що потрапляє разом із харчуванням, у дітей сягає 50 %, тому необхідно максимально обмежити вміст свинцю в молоці та інших продуктах, що вони призначаються для немовлят. Свинець, що зазнав ресорбції, транспортується через кров і остаточно, значною мірою (≈ 90 %) відкладається в кістках. За умови вмісту свинцю в крові, який перевищує 100-і- 120 µг у 100 см3, з'являються симптоми гострого отруєння, першим з яких є шлунково-кишкові кольки, а після того – слабкий пульс, блідість шкіри. Потрапляння до організму 250 мг найбільш токсичної сполуки свинцю (С2Н5)4Pb закінчується смертю. У тих осіб, що з огляду на особливості своєї професії змушені контактувати зі сполуками свинцю або перебувають у забрудненому середовищі, спостерігаються хронічні отруєння. Хронічне отруєння виявляється в анемії, яка є наслідком блокування ензимних систем, що ведуть до синтезу гемоглобіну. Свинець зокрема блокує такі ензими, як дигидразол 5-амінолевулінової кислоти, що каталізує синтез порфобіліногену, а також синтез гему і відповідає за впровадження атому заліза до протопорфірину. Дуже сильні отруєння супроводжуються ушкодженнями як центральної, так і периферійної нервової системи. Симптомами таких ушкоджень є погіршення розумової діяльності (у дітей, які відстають у розвитку, встановлено вищий рівень свинцю у крові), надмірна рухливість, агресивність, порушення сну, порушення функцій нирок, які спостерігаються вже при довготривалому впливі іонів металу в межах 70 µг/100 см3 крові.
Варто зауважити, що токсичний вплив свинцю є сильнішим в присутності кадмію, який для Pb є синергетиком. У свою чергу присутність цинку, який є антагоністом свинцю, послаблює його токсичність.
Допустимі концентрації свинцю
Подібно як і у випадку з іншими важкими металами, концентрації свинцю в окремих елементах навколишнього середовища є строго обмеженими. За польськими стандартами у питній воді допустимим є вміст свинцю до 50 рг/дм3, у повітрі – 0,2 рг/м3, а середньорічна концентрація, у ґрунтах, що обробляються, – 100 ppm. Вміст свинцю вище ніж 30 ppm вважається шкідливим для рослин. Норми ВОЗ визнають дозу 500 рг/день Зважаючи на дуже сильні здатності ресорбції з шляхів травлення, концентрація свинцю в молоці і молочних продуктах обмежується до 0,1 рг/кг.
Таблиця 2.17
ГДК для свинцю, що діють на теренах СНД за С.С. Юфітом [14]
| В атмосфері населених пунктів (середньодобова доза), мг/м3: | У продовольчій сировині і продуктах харчування(неповний перелік), мг/кг: | ||
| свинець і його сполуки (окрім ТЕС) | 0,0003 | зернові і зернобобові | 0,5 |
| свинець сірчистий | 0,0017 | хліб | 0,3 |
| У ґрунті повітряно-сухого ґрунту, мг/кг. | 20,0 | сіль | 2,0 |
| цукор-пісок | 1, 0,1 | ||
| У воді водоймищ, мг/л. | 0,1 | масло вершкове | |
| м'ясо | 0,5 | ||
| У воді питній · (ТЕС у воді має бути відсутнім), мг/л не більше. | 0,03 | молоко | 0,1 |
| яйця | 0,3 | ||
| чай | 10 |
Кадмій
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Токсичність свинцю і його сполук“ на сторінці 1. Приємного читання.
