Фізичний стан людини і її поведінка залежать від багатьох факторів. Серед них: хімічний склад і фізичні параметри атмосфери. Під дією забруднювачів повітря змінюються нормальні зв'язки між біохімічним процесом і поведінкою людини. В основі вивчення живих організмів лежить гіпотеза про те, що поведінка людини визначена генетично. У процесі життя людина набуває інших ознак поведінки. Основною причиною зміни поведінки є нейрохімічні процеси, що протікають у нервовій системі. Хімічні речовини повітря змінюють перебіг цих процесів, у результаті змінюється поведінка людини. Процес взаємозв'язку між біохімічними процесами і здатністю організму реагувати на забруднювачі атмосфери дуже важливий, оскільки він визначає стійкість до захворювань і здатність виживати. Чутливість до змін хімічного середовища визначається через граничне значення хімічного компонента, до якого поведінка людини коливається в межах природних параметрів. При підвищенні цього граничного значення спостерігається зміна поведінки чи поява таких реакції, що порушують параметри поведінки. Пристосування до певних змін якого-небудь компонента повітря призводить до послаблення пристосування до інших компонентів. Існують так звані екологічні пастки, викликані процесами пристосування. Наприклад, токсична дія оксиду вуглецю СО виявляється при концентрації 1000 млн-1 втратою свідомості через одну годину, через чотири години – смертю. Дослідження показали, що навіть дуже малі кількості СО, що утворюють 2-5 % карбоксигемоглобіну в крові, викликають порушення поведінки людини, не відчутні для самого потерпілого.
Другим прикладом такої екологічної пастки може слугувати пестицид дізопропілфторофосфат (ДФФ), який при дуже низьких концентраціях викликає порушення поведінки: порушується риторика, рефлекси, гальмуються процеси засвоєння знань.
Встановлення величини граничного значення вмісту хімічного компонента повітря, що не викликає зміни поведінки і здоров'я людини – це трудомісткий, довготривалий, але дуже важливий етап роботи.
Саме на підставі таких даних розробляються граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі. До шкідливих речовин відносять хімічні речовини природного чи штучного походження, дія яких на біологічні системи може привести до негативних наслідків.
Граничнодопустима концентрація – це норматив, що встановлює концентрацію шкідливої речовини в одиниці об'єму повітря, які при дії на організм протягом певного проміжку часу, практично не впливає на здоров'я людини і не викликає негативних наслідків у нащадків. Вимірюється ГДК в мг/м3 або в мкг/м3.
Оскільки діяльність і проживання людини охоплює три територіальні зони: робоче місце, санітарно-захисна зона виробництва, населений пункт, то і величина граничнодопустимої концентрації унормовується окремо для кожної зони.
Граничнодопустима концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони (ГДКРЗ) – концентрація, яка при щоденній (окрім вихідних) роботі протягом 8 год (не більше 40 год на тиждень) під час усього робочого стажу не повинна викликати захворювання чи відхилення в стані здоров'я, що можуть бути виявлені сучасними діагностичними методами досліджень, у процесі роботи працюючого чи у віддалені строки життя сучасного або майбутнього поколінь.
Робочою зоною вважається простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи площадки, на яких працює людина.
Робоче місце працюючого – це місце, на якому працюючий перебуває більшу частину свого робочого часу (більш 50 % або 2 год безперервно), це вся робоча зона при роботі в різних її пунктах.
Для населених пунктів встановлюються два нормативи граничнодопустимої концентрації:
Максимально-разова гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів (ГДКМР) – концентрація речовини в повітрі населених пунктів, що не викликає при вдиханні протягом 20 хвилин рефлекторних реакцій в організмі людини;
Граничнодопустима концентрація середньо добова (ГДКСД) – це концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів, яка не повинна здійснювати прямий чи опосередкований вплив на людину при необмежено довгому вдиханні.
Таблиця 12.4
Граничнодопустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі (мг/м3) [38]
| Речовина | ГДКР.З. | ГДКС.Д. | ГДКМ.Р. |
| Аміак | 20 | 0,04 | 0,2 |
| Бензол | 5 | 0,1 | 1,5 |
| Діоксид азоту | 5 | 0,04 | 0,085 |
| Діоксид сірки · – | 10 | 0,05 | 0,5 |
| Оксид вуглецю | 20 | 3 | 5 |
| Метаналь | 0,5 | 0,012 | 0,055 |
| Хлористий водень | 5 | 0,2 | 0,2 |
В Україні встановлено ГДК більше ніж для 500 речовин.
Граничнодопустимі концентрації можуть використовуватись як норматив для оцінки стану атмосфери лише у випадку наявності однієї шкідливої речовини. Проте на практиці в атмосфері одночасно знаходяться декілька шкідливих речовин. У цьому випадку використовують комплексний показник забруднення атмосфери, який враховує вплив на стан атмосфери всіх шкідливих факторів:
де: – одиничний індекс забруднення для і-тої речовини;
- середня концентрація і-тої речовини;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологія підходу до вирішення питань попередження забруднення атмосфери“ на сторінці 1. Приємного читання.
