Біотестування і біоідентифікація забруднень

Транскордонні проблеми токсикології довкілля

У системі контролю стану природних середовищ і екосистем важливу і самостійну роль виконує біотестування. Сутність цього методу полягає у визначенні дії токсикантів на спеціально обрані організми у стандартних умовах із реєстрацією різноманітних фізіологічних, біохімічних показників, показників поведінки. Біотестування широко застосовується для контролю якості природних і токсичності стокових вод, при проведені екологічної експертизи нових технологій очищення стоків, при обгрунтуванні нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих компонентів.

Застосування біотестування має низку переваг перед фізико-хімічним аналізом, засобами якого часто не вдається виявити нестійкі сполуки або кількісно визначити ультра малі концентрації екотоксикантів. Досить частими є випадки, коли проведений сучасними засобами хімічний аналіз не показує наявності токсинів, тоді як використання біологічних тест-об'єктів свідчить про їхню присутність у досліджуваному середовищі. Біотестування дає можливість швидкого отримання інтегральної оцінки токсичності, що робить дуже привабливим його застосування при скринінгових дослідженнях.

На відміну від біоіндикаторів, однією з основних вимог до яких є толерантність, тест-об'єкти звичайно обирають з-поміж найбільш чутливих до забруднюючих компонентів видів. Інша важлива вимога полягає в тому, що вплив на тест-об'єкт токсиканта має викликати реакцію-відповідь, аналогічну або близьку до реакцій лабораторних тварин. Знання механізмів специфічної токсичної дії дає змогу послаблювати або посилювати дію токсиканта за допомогою спеціально підібраних фармакологічних засобів. Якщо останні характеризуються селективністю, то в ряді випадків стає можливим за допомогою тест-об'єктів не тільки виявити токсичний ефект, але й здійснити групову ідентифікацію токсиканта. Посилення дії за допомогою фармакологічних засобів дає можливість знизити поріг виявлення токсиканта, не застосовуючи його концентрування (прийом, що є звичайним при фізико-хімічному аналізі домішок).

Для оцінки якості вод з початку 1930-х pp. використовують дафнію (Daphnia magna). На сьогодні виконано чимало робіт із визначення дії на дафнію більшості ксенобіотиків, що їх знаходять у водних об'єктах. У законодавчому порядку цей веслоногий рачок включений до числа тест-об'єктів для оцінки якості води в багатьох країнах світу. Широко використовують для біотестування води і медичну п'явку (Hirudo medicinalis).

Розглянемо використання цих тест-об'єктів для виявлення й ідентифікації у воді деяких класів пестицидів. До найбільш токсичних хімічних сполук належать фосфорорганічні і карбаматні пестициди, що мають антихолінестеразну дію. До цієї групи входять і деякі бойові отруйні речовини (зарин, зоман, V-гази), знищення яких також призводить до забруднення природного середовища, включаючи водні об'єкти. Для виявлення у воді антихолінестеразних сполук звичайно використовують очищені холінестерази. В основі цього методу, що не відрізняється високою чутливістю, лежить здатність токсикантів знижувати активність ферменту.

Виявлення антихолінестеразних сполук більш ефективно може здійснюватися з допомогою дафній, які порівняно з мишами в 5-18 разів більш чутливі до карбаматних пестицидів і в 1000-75000 разів більш чутливі до фосфорорганічних сполук [34]. Методологія визначення зводиться до такого. Якщо в дафній, що їх вміщено у пробу води, яка проходить тестування, відзначається 50-100 відсоткова загибель, при вміщенні до тієї ж самої води з додаванням до неї алкалоїду атропіну (відомий антидот, м-холінолітик) токсична дія достовірно знижується, то це свідчить про наявність у пробі води сполук з антихолінестеразною дією. Так, при задаванні у воді концентрації атропіну 12 мг/л величина ЛД50 карбаматного пестициду аміностигміну для дафній збільшувалася з 12 до 84 мкг/л, тобто у сім разів.

З іншого боку, додавання до води, що досліджується, міорелак- санту дитиліну зумовлює зменшення напівлетальної концентрації антихолінестеразних пестицидів: загибель 50 % дафній спостерігається вже при концентраціях пестицидів на рівні 0,05-0,25 ЛК50. Такий ефект дає можливість виявити антихолінестеразні токсиканти при їхньому вмісті в нетоксичних концентраціях і, що дуже важливо, реєструвати хронічний вплив.

В експериментах із медичними п'явками було також продемонстровано можливість селективного виявлення фосфорорганічних і карбаматних токсикантів. Летальність при отруєнні п'явок карбаматними пестицидами знижується в чотири рази, якщо тварин попередньо витримують у воді з додаванням н-холінолітику (1 мг/л) або вводять його внутрішньом'язово. Якщо токсична дія проби води, яка проходить тестування, запобігається тільки при одночасній обробці п'явок педифеном і яким-небудь іншим карбаматом, то це свідчить про наявність у пробі фосфорорганічних сполук [34]. У цьому випадку ми маємо справу з прикладом групової біоідентифікації токсиканта.

Окрім дафній і п'явок для біотестування застосовуються бактерії, водорості, вищі рослини, молюски, риби (здебільшого на ранніх стадіях розвитку) та інші організми. Кожен із цих об'єктів має свої переваги й обмеження, і жоден з організмів не може слугувати універсальним "тестером", однаково чутливим до всіх забруднюючих речовин. З іншого боку, недоцільно безкінечно розширювати коло біологічних тест-об'єктів.

За чутливістю і ступенем вивченності з-поміж інших тест- об'єктів, окрім дафній (D. magna, D. pulex), виділяються кілька видів мікроскопічних одноклітинних зелених водоростей із класу протококових (сцендесмус Scenedesmus quadricauda, хлорела Chlorella sp.) і п'ять-шість видів риб, як акваріумних, так і дрібних аборигенних (голець, гольян). Досвід токсикологічного нормування показує, що при використанні цих видів біотестуванням може бути охоплено понад 80 % забруднюючих воду хімікатів, що підлягають контролю.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотестування і біоідентифікація забруднень“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТОКСИКОЛОГІЯ – БАЗОВІ ПОНЯТТЯ

  • Чинники, які зумовлюють токсичність

  • Токсикологія навколишнього середовища

  • Токсичний ефект

  • Метаболізм токсинів

  • Методи дослідження токсичності

  • Токсичний вплив ксенобіотиків

  • Мутагенний вплив

  • Алергійний вплив

  • Критерії оцінки впливу токсикантів на екосистеми

  • Розділ 2. ВАЖКІ МЕТАЛИ (ВМ) В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

  • Характеристики токсичних металів

  • Токсичність важких металів

  • Метали у воді

  • Фізико-хімічні рівноваги іонів металів у водному середовищі

  • Метали в ґрунті

  • Метали в повітрі

  • Характеристика окремих важких металів у навколишньому середовищі

  • Токсичність

  • Свинець

  • Токсичність свинцю і його сполук

  • Кадмій

  • Токсичність кадмію і його сполук

  • Хром

  • Токсичність хрому та його сполук

  • Розділ 3. ПОЛІЯДЕРНІ АРОМАТИЧНІ ВУГЛЕВОДНІ (ПАВ)

  • Джерела забруднень ПАВ

  • ПАВ у водному середовищі

  • ПАВ у ґрунті

  • ПАВ в атмосфері

  • ПАВ у продуктах харчування

  • Токсичність ПАВ

  • Розділ 4. ХЛОРОВАНІ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ (ХОС)

  • Галогеновуглеводні в навколишньому середовищі

  • Токсичність галогеновуглеводнів

  • Фреони

  • Поліхлорбіфеніл

  • Токсичність біфенілу

  • Діоксини

  • Джерела діоксинів у навколишньому середовищі

  • Спалювання відходів і діоксинів

  • Токсичність діоксинів

  • Діоксини в навколишньому середовищі

  • Норми діоксинів у навколишньому середовищі

  • Розділ 5. ПЕСТИЦИДИ

  • Джерела забруднень навколишнього середовища пестицидами

  • Фізико-хімічні перетворення пестицидів у навколишньому середовищі

  • Ґрунтове середовище

  • Повітряне середовище

  • Унормування концентрацій пестицидів

  • Характеристика окремих пестицидів

  • Гексахлорциклогексан (ГХЦГ)

  • Розділ 6. ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНІ РЕЧОВИНИ (ПАР)

  • Детергенти в навколишньому середовищі

  • Розділ 7. РАДІОНУКЛІДИ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

  • Одиниці випромінювання

  • Джерела випромінювання

  • Біологічний вплив іонізуючого випромінювання

  • Ядерна енергетика

  • Розділ 8. НАФТОГАЗОПРОДУКТИ, НАФТОШЛАМИ

  • Розділ 9. ХІМІЧНА ЗБРОЯ (ХЗ) ЯК ЧИННИК ВІДТЯГНУТОЇ КАТАСТРОФИ

  • Методи знищення (поховання) хімічної зброї (отруйних речовин)

  • Розділ 10. ПРОБЛЕМИ НОРМУВАННЯ РІВНЯ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННИХ ЧИННИКІВ І ЗАХИСТ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Недоліки нормативних показників, що використовуються

  • Рекомендовані нормативні показники

  • БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ДІЇ ЕКОТОКСИКАНТІВ

  • Вимоги, які висуваються до біоіндикаторів

  • Біоіндикація забруднень наземних екосистем

  • Ґрунтова мезофауна

  • Біоіндикація в прісноводних екосистемах

  • Морські екосистеми

  • Біотестування і біоідентифікація забруднень
  • ПРОБЛЕМИ ТРАНСКОРДОННОГО ПЕРЕНОСУ ЗАБРУДНЮВАЧІВ

  • Забруднення повітря

  • Забруднення повітря автомобілями

  • Транскордонне забруднення повітря сполуками сірки та азоту

  • Методологія підходу до вирішення питань попередження забруднення атмосфери

  • Нормування в області радіаційної безпеки

  • Забруднення води

  • Транскордонні переноси "брудної дюжини"

  • Глобальний смог над Землею

  • Оцінка основних шляхів перенесення забруднюючих речовин

  • "Візьмемось за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці!" (Б. Окуджава)

  • ГЛОСАРІЙ