Біологічна токсикологія як частина загальної токсикології довкілля використовує весь арсенал хіміко-аналітичних методів, які придатні для виявлення і кількісного визначення мікродомішок токсикантів в об'єктах природного і навколишнього по відношенню до людини середовища. Проте специфічними для цієї науки є біологічні методи дослідження – біоіндикація і біотестування.
Традиційні хіміко-аналітичні методи дають ніби-το "моментальний знімок" картини забрудненості певних об'єктів (вода, ґрунт, донні відкладення та ін.) конкретними токсикантами. Проте вони не можуть відобразити стан екосистеми загалом. Наслідком антропогенного впливу на природні екосистеми є порушення структурного і функціонального характеру: зміна середньої біомаси популяцій, що входять до них, зменшення числа вищих таксонів, заміна домінуючих видів, поява нових форм, порушення співвідношення процесів продукції і деструкції органічної речовини, зміна потоків енергії в екосистемі тощо [34].
Хімічні методи дослідження, в принципі, не призначені для індикації таких змін. Більше того, на підставі тільки хіміко-аналітичної інформації можна побачити екотоксикологічні проблеми там, де їх насправді немає. Наприклад, у ґрунтах деяких регіонів відзначається підвищений вміст миш'яку. Внаслідок різноманітних біотичних і абіотичних процесів цей токсикант переходить у рухомі
форми, стає біодоступним і поширюється за харчовими ланцюжками. Проте угруповання нижчих і вищих рослин, що склалися в цих регіонах, не страждають від цього, оскільки вже адаптовані до такого рівня As. Разом з тим потрапляння рівноцінних кількостей миш'яку з антропогенних джерел в інші екосистеми може виявитися для них дуже несприятливим.
Характерною рисою методу біоіндикації є те, що на підставі інформації, яку отримують з його допомогою, можна зробити висновок про особливості навколишнього середовища і про зміни, що в ньому відбуваються. Прийоми біоіндикації людина використовує віддавна. Достатньо згадати, що в районах з підвищеною сейсмічною активністю поведінка тварин допомагає передбачити землетрус, що насувається. Або інший приклад: велика кількість у травостої кінського щавлю (Rumex confertus) свідчить про кислий характер ґрунту.
Як біоіндикатор зазвичай виступає певний біологічний вид або угруповання видів, за наявністю, поведінкою або станом яких роблять висновок про особливості середовища життя і про природні або антропогенні зміни, що в ньому відбуваються. Біоіндикатор може слугувати для виявлення і визначення концентрацій забруднюючих компонентів. У цьому випадку оцінку забрудненості середовища життя (і біодоступності токсинів) здійснюють за відгуком організмів, що виявляється в певних фізіологічних реакціях, а також у накопиченні екотоксикантів в окремих тканинах і органах. Здатність до біонакопичення індикаторними організмами забруднюючих компонентів полегшує також їхнє визначення в об'єктах природного середовища традиційними методами аналітичної хімії: більш раціонально визначати ліпофільний токсикант (наприклад, диметилртуть або тетрахлордибензодіоксин), що присутній у водній екосистемі в ультрамалих кількостях, аналізуючи не саму воду, а жирову тканину хижої риби, яка перебуває на одному з вищих трофічних рівнів цієї екосистеми.
Зараз виявлено багато видів рослин і тварин, які вибірково накопичують у відношеннях 1:104 – 1:106 із навколишнього середовища мікроелементи й окремі класи органічних екотоксикантів. Якщо величини коефіцієнту біоконцентрування (Bcf) достовірно визначено, то при інструментальному хімічному аналізі тканин таких індикаторних видів можна знизити поріг виявлення в об'єктах навколишнього середовища на чотири-шість порядків величини. Нечисленні сучасні хіміко-аналітичні методи забезпечують чутливість визначення (наприклад, хлорорганічних суперекотоксикантів) на рівні 1015. Разом з тим існує об'єктивна необхідність зниження порогу виявлення саме до таких значень концентрацій, оскільки ультрамалі кількості багатьох екотоксикантів при хронічному впливі призводять до патології, що достовірно діагностується в експериментах in vivo (на лабораторних тваринах).
Вважається, що індикаторний організм стає монітором, якщо може слугувати як для якісної характеристики, так і для кількісної оцінки стану середовища життя або екосистеми. Наприклад, молоді рослини тютюну (Nicotiana tabacum) є дуже чутливими до присутності у повітрі фотооксидантів – озону й органічних пероксидів. Оскільки зміна пігментації листя, що легко діагностується, внаслідок його некротизації лінійно залежить від вмісту в повітрі цих токсикантів, то використання рослини тютюну дає можливість зробити висновок про виникнення і ступень тяжкості "смогової ситуації". На використанні таких індикаторних організмів ґрунтується біомоніторинг.
У широкому розумінні моніторинг – це спостереження за яким-небудь об'єктом чи явищем. Під екологічним моніторингом зараз розуміють комплексну систему спостереження, оцінки і прогнозу змін у природному середовищі під впливом антропогенних чинників з метою попередження виникнення критичних ситуацій. Біомоніторинг є складовою частиною екологічного моніторингу і здійснюється шляхом спостереження за відгуком біологічних об'єктів (організм, популяція, угруповання організмів різних видів) на природні та антропогенні впливи. Відгуком може слугувати зміна метаболізму, захворюваність, зміна багаторічної динаміки чисельності популяції, деструкція біоценозу тощо.
Біологічні індикатори можна поділити на дві групи: біоіндикатори рівнів забруднення і біоіндикатори стану екосистеми. Перші являють собою організми-концентратори, з їхньою допомогою визначають вміст екотоксикантів в об'єктах природного і навколишнього по відношенню до людини середовища. Отже, виявлення біоконцентраторів насамперед слугує вирішенню екоаналітичних завдань. Біоіндикатори стану найбільш повно і прямо відповідають кінцевим завданням екологічного моніторингу. Очевидно, що методологія вибору представників цих груп збігається не повністю.
Вимоги, які висуваються до біоіндикаторів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ДІЇ ЕКОТОКСИКАНТІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
