Токсичність сполук з групи діоксинів і фуранів значно різниться. Вона залежить від кількості і місця находження атомів хлору (рис. 4.1). Найбільш токсичні сполуки містять 4 атоми хлору (тетрахлорпохідні) в позиціях 2, 3, 7, 8 (рис. 4.2). У випадку ТХДД величина дози ЛД50 для морських свинок складає 0,6 рг/кг ваги тіла. ТХДД по відношенню до морської свинки є в 500 разів більш токсичним, ніж стрихнін. Аналогічне порівняння токсичності з найсильнішим токсином з-поміж неорганічних сполук, тобто з KCN, свідчить, що діоксин є в 100000 разів більшою отрутою, порівняно з цианістим калієм. Менш токсичні сполуки містять 1, 2 або 3 і більше ніж 4 атоми хлору. В табл. 4.8. наведено порівняльні величини доз ЛД50 для різних ізомерів.
Таблиця 4.8
Порівняльні величини дози ЛД50 для різних ізомерів ПХДД за М. Соколовським [25]
| Кількість атомів хлору в молекіл | Позіції, які посідають атоми хлору | ЛД50 · [μг/кг ваги тіла] |
| 2 | 2, 8 | 300000 |
| 3 | 2, 3, 7 | 29000 |
| 4 | 2, 3, 7, 8 | 1 |
| 5 | 1, 2, 3, 7, 8 | 3 |
| 5 | 1, 2, 4, 7, 8 | 1125 |
| 6 | 1, 2, 3, 4, 7, 8 | 73 |
| 7 | 1, 2, 3, 4, 6,7, 8 | 7200 |
| 8 | 1, 2, 3,4, 6, 7, 8, 9 | 4000000 |
З огляду на різну токсичність окремих представників цієї групи сполук, запропоновано введення еквіваленту токсичності. Умовно токсичність найсильнішого ксенобіотику прийнято за еквівалент токсичності, в той час як для інших сполук визначено величини коефіцієнта токсичності TEF (англ. toxic equivalent factor) у діапазоні 0-1. Токсичність суміші визначається шляхом помноження процентної участі окремих складників на величини їхнього TEF, а далі ці величини підсумовуються. Отриманий вищезазначеним способом результат окреслює еквівалент токсичності TEQ (англ, toxic equivalent) суміші.
Вплив діоксинів на живі організми було досліджено на прикладі лабораторних тварин, зокрема щурів і мишей. ПХДД потрапляє до організму через легені, шкіру або разом із продуктами харчування. В організмі діоксини накопичуються в печінці і жировій тканині. Вони не підлягають реакціям розкладу. Симптоми хронічного отруєння можуть з'явитися навіть через декілька років від часу отримання токсину. Підтверджено сильний мутагенний і канцерогенний вплив діоксинів (розщеплення піднебіння, ушкодження нирок у випадку потомства щурів). У лабораторних тестах з'ясовано, що ТХДД є в 30000 разів сильнішим індуктором вуглеводневого ензиму гідроксилази, що підтверджує включення ТХДД до процесів новотворення. Результати давання щурам визначених доз діоксинів подано в табл. 4.9.
Таблиця 4.9
Результати давання щурам ТХДД за М. Соколовським [25]
| Результат давання щурам ТХДД | Денна доза [μг/кг маси організму] |
| Смерть | 1,0 |
| Хронічне ушкодження печінки | 0,1 |
| Смертельне отруєння плоду | 0,1 |
| Порушення ензиматичної рівноваги | 0,01 |
| Відсутність ефекту | 0,001 |
Унаслідок екстраполяції даних, які стосуються щурів, прийнято, що доза 0,01 рг/кг ваги тіла людини може вже спричинити токсичні результати. Довготривале отримання людиною дуже малих доз призводить до ослаблення імунної системи організму, що може виявитися також і у наступного покоління.
Своєрідним полігоном досліджень впливу діоксинів на людей була вже згадувана катастрофа в м. Севезо. Як перший прояв впливу значної дози ТХДД зареєстроване болісне алергічне висипання (зміни виразкові). Пізніше з'явилися порушення в утворенні гемоглобіну. Вони виявилися як ненормальний метаболізм порфірину, піролового барвника, що входить до складу гемоглобіну, що полягає у виділенні порфірину разом із січею. Окрім того, хворі скаржилися на підвищену чутливість до світла. Далі було зареєстровано ушкодження печінки і дегенерацію нервів. Потомство жінок, які були вагітними під час катастрофи, народилося з більшою кількістю вроджених вад. У світлі італійських досліджень зафіксовано збільшення смертності від різних типів раку, зокрема м'яких тканин і легенів. Дослідження цієї ж самої популяції, що проводилися Центром контролю хвороб в Атланті США, не виявили жодних інших проявів, ніж виразкові. Зазначені розбіжності можна спробувати пояснити тривалим часом між впливом діоксинів і проявом цього впливу. Цей час може сягати і кількох десятків років, а внаслідок доведеного мутагенного впливу прояви реакції на певний ксенобіотик можуть виявитися тільки в наступному поколінні.
Діоксини в навколишньому середовищі
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Токсичність діоксинів“ на сторінці 1. Приємного читання.
