Основні види та джерела нафтових забруднень
Зараз вже не для кого не є таємницею той факт, що підприємства нафтової галузі за відповідних умов забруднюють навколишнє середовище значною кількістю шкідливих речовин різної токсикологічної значущості. Як забруднювачі, окрім природних вуглеводнів і продуктів їхньої переробки, також виступають каталізатори, інгібітори, поверхнево-активні речовини, луги та кислоти, речовини, які утворюються під час хімічного перетворення нафти і нафтопродуктів тощо. Розглянемо тільки деякі класи.
Виділяються такі основні забруднювачі атмосферного повітря від нафтових підприємств [30]:
• компоненти нафти і природного газу – вуглеводні, сірководень, діоксид вуглецю, меркаптанти, які виділяються до повітряного басейну під час видобування, переробки і транспортування;
• оксиди вуглецю, оксиди азоту, оксиди сірки, що утворюються під час експлуатації обладнання, яке використовує паливо;
• токсичні хімічні реагенти, які використовуються під час буріння, видобування, транспортування і на різних стадіях підготовки й переробки газу (бурові шлами, глинисті розчини, метанол, діетиленгліколь). Високонебезпечними (санітарний клас 2-й) отруйними компонентами природного газу є меркаптанти, оксиди азоту і сірководень; помірно небезпечними – метанол, діоксид сірки (санітарний клас 3-й); малонебезпечними (санітарний клас 4-й) – діоксид вуглецю, насичені вуглеводні. До 1-го класу (надзвичайно небезпечні) належать тетраетилсвинець, ртуть та інші метали нафти. Перше місце з-поміж найсильніших токсикантів-металів (після Pb і Hg) посідають ванадій і нікель.
Токсичність нафтогазопродуктів
За характером впливу на людину нафтопромислові отрути розподілено за групами:
• нервові: важкі вуглеводні, сірководень, метанол, меркаптани, тетраетилсвинець;
• подразнювальні: оксиди азоту, оксиди сірки; аміак;
• кров'яні: монооксид вуглецю як такий, що викликає кисневе голодування;
• задушливі: метан, пропан (небезпечні при раптових залпових витоках), азот, інертні гази (зменшують парціальний тиск кисню в повітрі). Людина гине при вмісті в атмосфері 16 % кисню і парціальному тиску його 118 мм рт. ст. від кисневої недостатності.
Токсичність нафтопродуктів і газів, що виділяються, визначається сполученням вуглеводнів, які входять до їхнього складу. Важкі бензини є більш токсичними порівняно з легкими, а токсичність суміші вуглеводнів є вищою по відношенню до токсичності її окремих компонентів. Зростає токсичність нафтопродуктів під час переробки сірчистої нафти; найбільш шкідливою є комбінація вуглеводнів і сірководню, виявляється вона скоріше, ніж при окремій їхній дії. Вплив на організм вуглеводнів у сполученні з H2S є різноманітним, насамперед страждає центральна нервова система, ушкоджується вищий центр нервової системи – мозок.
Вуглеводні впливають і на серцево-судинну систему, на гемолітичні показники крові (вміст гемоглобіну й еритроцитів), можливими є ушкодження печінки і порушення в роботі ендокринного апарату. Дія випарувань нафти залежить від її складу: нафта, яка є бідною на ароматичні вуглеводні, наближується до бензину. Випарування сирої нафти здійснюють вплив на шкіру, викликаючи дерматити й екземи.
Випарування бензину проникають до організму людини через дихальні шляхи або шлунково-дихальний тракт. В основі впливу бензину на організм перебуває його властивість розчиняти жири. Бензин ушкоджує центральну нервову систему і шкіряні покрови, може викликати гострі та хронічні отруєння, іноді з летальним кінцем. Бензин має достатньо виражений вплив на серцево-судинну систему і на процеси обміну. Відомо, що кора головного мозку, впливаючи на діяльність організму загалом, забезпечує процес пристосування до умов навколишнього середовища та взаємодію всіх органів чуття. Подразнення бензином нюхового аналізатора спричиняє збудження у корі головного мозку, яке втягує й центри зору і слуху. При гострому отруєнні бензином стан нагадує алкогольне сп'яніння. Гострі отруєння відбуваються при концентрації випарувань бензину в повітрі 0,005-0,010 мг/м3, при 0,040 мг/м3 смерть є майже миттєвою. Унаслідок частих повторних отруєнь випаруваннями бензину розвиваються гострі нервові розлади, але при багаторазових впливах невеликих кількостей формується звикання. Загальна дія керосину є схожою з бензином, проте подразнюючий вплив його випарувань на слизові оболонки виражений сильніше. За токсичністю випарування керосину є близькими до випарувань бензину, але вони впливають і на шкіру, викликаючи дерматити й екземи.
Насичені вуглеводні є більш інертними, але є найсильнішими наркотиками. При збільшенні числа атомів С їхня наркотична сила зростає, проте й послаблюється нездатністю до розчинення у воді та крові. Характерна нестійкість реакцій центральної нервової системи, що виникає під впливом випарувань вуглеводнів, і це не лише при високих, але й при низьких концентраціях, коли контакт спричиняє почервоніння, свербіж, пігментацію шкіри. Присутність H2S і підвищена температура і тут посилюють токсичність.
Природний газ звичайно розглядається як нешкідливий, але за своєю дією він є ідентичним насиченим вуглеводням, загроза при значному вмісті метану СН4 у повітрі пов'язана із задухою при недостачі кисню. Природні гази, які містять H2S, є дуже токсичними, відомо дуже багато раптових отруєнь такими газовими сумішами. Звільнений від H2S природний газ не дає такого токсичного ефекту.
Особливо небезпечним для здоров'я людей і насамперед дітей є тетраетил(метил)свинець, який додають до низькоякісних сортів бензину для підвищення їхньої якості, такий бензин називається етильованим. Назва ця не відбиває його складу і впливу на атмосферу під час згоряння. В інших країнах його називають бензином, що містить свинець. Основні властивості та форми існування Pb у навко-
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. НАФТОГАЗОПРОДУКТИ, НАФТОШЛАМИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
