З біохімічного погляду важкі метали можна поділити на дві групи:
• 1) метали, що є необхідними для правильного перебігу процесів метаболізму, наприклад, Fe, Zn, Cu;
• 2) метали, що негативно впливають на процес метаболізму, наприклад, Hg, Pb, Cd.
Для нас важливішим є поняття токсичні метали. Токсичними металами називають такі метали, які не є ані життєво необхідними, ані такими, що добре впливають, проте які навіть у невеликих дозах призводять до порушення нормальних метаболічних функцій.
Наведений поділ є досить умовним, оскільки ефект, що його зумовлює певний важкий метал, значною мірою залежить від його концентрації. Ця залежність ілюструється так званою кривою Бертранда (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Крива Бертранда
Залежність "ефект – концентрація" складається з трьох етапів: дефіцит, оптимальне значення і перевищення (токсична дія). У випадку низьких концентрацій певного металу (крива АВ) живий організм розвивається в умовах дефіциту. У цьому випадку іноді спостерігається патологічна адаптація, яка характеризується перебігом процесів метаболізму, які відхиляються від зразка, що його ілюструє частина ВС кривої, яка обговорюється. Після перевищення концентрацій, що відповідають пункту С, з'являється негативний результат (токсичність) дії певного металу. Таким чином, для кожного металу залежно від концентрації спостерігається токсичний ефект.
Токсичність металів можна оцінити на підставі їхнього вмісту в морській воді. Чим меншою є концентрація металів у воді, тим більшою є їхня токсичність. Елементи з відносно низькою токсичністю будуть характеризуватися тривалою плоскою ділянкою кривої толерантності (рис. 2.6). Безперервна лінія утворює залежність "толерантність – концентрація" для слаботоксичного елементу, у той час як перервана лінія – для більш токсичного елементу.
Рис. 2.6. Крива толерантності
З погляду потенційної небезпеки для живих організмів
розрізняють чотири групи важких металів:
• 1) елементи з дуже високим ступенем небезпеки: Cd, Hg, Pb, Си, Ті, Sn, Cr, Ag, Sb;
• 2) елементи з високим ступенем небезпеки: Ві, U, Мо, Ва, Mn, Ті, Se, Те;
• 3) елементи із середнім ступенем небезпеки: Rb, As, W;
• 4) елементи з низьким ступенем небезпеки: Sr, Nb, Zr.
Токсична дія іонів важких металів на живі організми пов'язана з їхньою хімічною природою, а саме з їхньою здатністю координувати різноманітні функціональні групи білкових тіл. Групи ці в даному випадку виконують роль органічних лігандів. Це групи сульфогідридні -SH, імінові =NH, гідроксильні -ОН. Зв'язані метали деформують частки білка і у випадку ензимів роблять їх інертними. Ензими, так звані металоензими, що містять в центрі координації іон металу (наприклад, Fe2+), можуть обміняти його на іон важкого металу. Таким чином цинк із структур ензимів замінюється на кадмій. Металоензим з іоном важкого металу не виконує властивих йому функцій.
Токсичність важких металів залежить також від їхніх біохімічних і біологічних властивостей, зокрема від:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Токсичність важких металів“ на сторінці 1. Приємного читання.
